Користувач:Alex Blokha/Габріель д'Естре
| Габриэль д'Эстре | |
| фр. Gabrielle d'Estrées | |
| |
| Дата рождения: | |
|---|---|
| Место рождения: |
Монлуи-сюр-Луар, Франция |
| Дата смерти: | |
| Место смерти: | |
| Страна: | |
| Род деятельности: |
официальная фаворитка |
| Отец: |
Антуан IV д'Эстре |
| Мать: |
Франсуаза Бабу де Лабурдезьер |
| Супруг: |
1) Николя д'Амерваль де Лианкур (с 1591 по 1594); связь с Генрихом IV |
| Дети: |
(от Генриха IV): Сезар де Вандом, Екатерина Генриетта, Александр |
 Габриэль д’Эстре на Викискладе
| |
Габріель д'естре (фр. Gabrielle d'Estrées, (), Монлуи-сюр-Луар — 10 квітня 1599, Париж) — перша герцогиня де Бофор і де Верней, маркіза де Монсо, офіційна фаворитка короля Генріха IV Великого.
Біографія ред.
Народилася в 1573 (за іншою версією в 1571 або 1570) році і була шостою з вісьмох дітей начальника артилерії Антуана д'естре і його дружини, Франсуази Бабу де Лабурдезьер.
Королю дівчина, нібито, не сподобалася (вона нагадувала Генріху його нелюбиму дружину Луїзу), і ходили чутки, що в подальшому Габріель досить довго переходила з рук у руки: належала італійському фінансисту Себастіану Замету, рік жила з кардиналом де Гізом, потім послідовно належала герцогові де Лонгвилю і Роже де Бельгарда, а також кільком дворянам з околиць замку Кевр, поки в 1590 з нею не познайомився король Генріх IV[2]. Версія, згідно з якою, саме Бельгард представив Габріель королю, і той її у нього забрав, користується найбільшою популярністю[3], бо про це кілька разів згадує Тальман де Рео у своєму збірнику анекдотів[K 1].
Генріх зробив її своєю коханкою і для виду в лютому 1591 року обвінчав з Ніколя д'Амерваль де Ліанкуром (шлюб був розірваний у 1594 році). Красива і дотепна Габріель справляла великий вплив на короля, завдяки своїй фаворитці Генріх прийняв католицизм і хотів навіть розлучитися з Маргаритою Валуа і звести Габріель на престол.
Зведена в герцогині де Бофор і маркізи де Монсо, Габріель, скромна і не употреблявшая на зло свій вплив на короля, користувалася загальним розташуванням двору. В червні 1594 року, через три місяці після проголошення Генріха королем Франції, д'Естре народила сина, якого на честь Гая Юлія Цезаря назвали Сезаром. У 1595 році король узаконив хлопчика, а в 1598 подарував йому титул герцога Вандомського.
26 березня 1596 року в Руані Габріель народила дочку Катерину-Генрієту, яка в свою чергу була названа на честь рідної тітки, батькової сестри Катерини де Бурбон, яка була близькою подругою Габріель. Ще одного королівського бастарда, сина Олександра фаворитка народила в 1598. Тепер Габріель д'естре могла повноправно стати дружиною Генріха і королевою Франції, все було готове до весілля, але на Страсному тижні 1599 року, Габріель на четвертому місяці вагітності була отруєна фруктами, надісланими їй від імені її нареченого Генріха IV і 10 квітня померла. При дворі подейкували, що фаворитку отруїли представники тих придворних кіл, які були зацікавлені в укладанні шлюбу короля з представницею сімейства Медічі. Габріель була похована в абатстві Нотр-Дам-ла-Рояль де Мобюіссон в Іль-де-Франсе.
17 грудня 1600 року в Руані король одружився на тосканській принцесі Марії Медичі, яка згодом народила йому шістьох законних дітей, в тому числі і майбутнього короля Франції Людовіка XIII Справедливого.
Приписувані Габріель «Mémoires» (П., 1829; нове вид., 1852) — ймовірно, підробка.
Родина ред.
Від зв'язку з Генріхом IV мала дітей:
- Сезар (1594—1665), з 1598 1 герцог де Вандом. Дружина з 1608 р. — Франсуаза Лотаринзька(1592—1669), 3 герцогиня де Меркер і герцогиня де Пант'євр
- Катерина Генрієтта (1596—1663), відома як «Мадмуазель де Вандом»; чоловік з 1619 — Карл II Лотаринзький(1596—1657), 2 герцог д Ельбеф, граф д'Аркур, в шлюбі народила шістьох дітей.
- Олександр де Вандом (1598—1629), відомий як «Шевальє де Вандом», великий пріор Мальтійського ордену, в 1626 році брав участь у змові проти кардинала Рішельє, за що був запроторений в Венсеннський замок, де і помер.
- мертвонароджений син (1599).
В літературі ред.
- Габріель д'Естре одна з головних героїнь роману Генріха Манна «Зрілі роки короля Генріха IV» (1938).
- Головна героїня роману Огюста Маке «Прекрасна Габріель або Дочка Мельника» (1855).
- Вольфрам Флейшгауэр «Пурпурна лінія».
См. також ред.
- «Габріель д'естре з сестрою»
Коментарі ред.
- ↑ Тальман де Рео не был современником событий (хотя в молодости видел Бельгарда, уже бывшего стариком), и, передавая сплетни конца XVI века, не был вполне уверен в том, что Габриель состояла в связи с этим вельможей
Примечания ред.
- ↑ Эстре // Энциклопедический словарь — СПб.: Брокгауз—Ефрон, 1904. — Т. XLI. — С. 124.
- ↑ Desclozeaux, p. 7
- ↑ Desclozeaux, pp. 16—17
Література ред.
- Эстре // Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона : в 86 т. (82 т. і 4 дод). — СПб., 1890—1907.
- Loiseleur, «Ravaillac et ses complices» (П., 1873);
- Descloseaux A. Gabrielle d Estrées, marquise de Monceaux, duchesse de Beaufort. — P.: Champion, 1889.
- Auguste Maquet, «La Belle Gabrielle» 1854—1855.
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]] [[Категорія:Народились 1570]] [[Категорія:Народились 1573]] [[Категорія:Померли 10 квітня]] [[Категорія:Померли 1599]]