Користувач:Наталішка/Чернетка

Біографія

Яків Іванович Івашкевич (12.09.1926-4.06.2014) народився в бідній селянській родині села Пальчик Катеринопільського району на Черкащині. Закінчив 8 класів, коли грянула війна. Був в окупації. Після визволення рідного краю пішов на фронт. Воював на Першому Українському. Форсував Одер і Віслу. Повернувся додому інвалідом. Ветеран війни і праці. Нагороджений орденом Червоної Зірки, двома орденами Вітчизняної війни I і II ступенів, орденом «За мужність» та багатьма бойовими і трудовими медалями, грамотами. Відмінник народної освіти України. Віршувати почав ще в школі, а друкуватись - у фронтовій газеті «За честь Батьківщини» У Черкаському педінституті здобув фах філолога, якому віддав майже півстоліття, поєднуючи педагогічну діяльність з літературною та журналістською. Як краєзнавець, брав участь у підготовці матеріалів енциклопедичного видання “Історія міст і сіл Української РСР” (Київ, 1972), збирав і обробляв дані про Катеринопільський район; автор статей про Сергія Єфремова, Павла Филиповича, Михайла Наєнка, Михайла Іванченка, Василя Латанського, Василя Симоненка тощо. Закоханий у красу Шевченкового краю, творив поезії, Автор чотирьох збірок

: «Вічносте моя» (1998),

«Іскрою викрешусь» (2002),

«На перехресті доріг» (2005),

«На крилах мужності й любові» (2006)

. Друкувався на сторінках газет «Літературна Україна», «Черкаський край», «Молодь Черкащини».«Авангард», «Катеринопільський вісник».Яків Івашкевич:Вірші// Поетичне гроно Катеринопільщини: Поезія. – Черкаси: Видавець Ю. Чабаненко, 2009.-с.37-38. При районній бібліотеці вів літературний гурток “Первоцвіт.” ). У його творчості – любов до батьківщини, земляків, школи. Писав також для дітей.

У 2007 році Якову Івановичу Івашкевичу було присуджено звання Почесного громадянина Катеринополя

За внесок в українську культуру його ім’я занесене в Енциклопедію Сучасної України (11 том, 2011рік).Івашкевич Яків Іванович.

За великий внесок в українське національне відродження і за значні успіхи в патріотичному вихованні дітей та молоді відзначений премією імені Олекси Гірника (2005).

На надгробній плиті викарбувані слова, що були життєвим кредо поета:

“Коли б хто-небудь запитав мене

Вважаючи це слушною доречністю,

Чим виміряю я життя земне,

Я відповів би: “Щедрістю!

Літературна діяльність.

Дім Якова Івашкевича завжди був осередком культурного життя. Тут радо приймали українських письменників – Василя Латанського, Миколу Гірника, Миколу Негоду, Василя Дергача, Михайла Іванченка, Михайла Наєнка, Миколу Сома, Миколу Єременка. З Василем Симоненком Яків Іванович був знайомий особисто, ба більше ─ з його допомогою друкувався в черкаських газетах ─”Черкаська правда”, “Молодь Черкащини”. Автор чотирьох збірок ─ “Вічносте моя” (1998), “На перехресті доріг” (2006), “Іскрою викрешусь” (2002), “На крилах мужності й любові” (2006), «Квіти любові». Друкувався у фронтовій, республіканських, обласних і районних газетах газетах “Авангард”, “Катеринопільський вісник”, “Літературна Україна”, “Кримська світлиця” «Черкаський край» тощо. Його поетичний голос почули читачі в журналах 'Вітчизна', 'Зміна ' і альманахах «Дніпрові зорі» (Чк., 1957), «Плуг» (Звенигородка, 2002, № 1), колективний збірник «Мрія кличе» (Чк., 1961) При районній бібліотеці вів літературний гурток “Первоцвіт.” Закоханий в красу Шевченкового краю, в його працьовитих людей, поет прославляв любов у високому розумінні цього слова: до землі, на якій зробив перші кроки, до земляків, з якими жив і трудився, до всього того, що зветься Україна. Радісно-тривожні вірші присвячені школі, вчителю.

Примітки

Енциклопедія Сучасної України (11 том, 2011рік) - Івашкевич Яків Іванович.-с.

Джерела і література

Іванченко М. Калинові обрії поета // Катериноп. вісн. 2001, 12 верес.;

 Латанський В. Солдат вижив // ЛУ. 2002, 8 трав.; Його ж. Воїн, поет, педагог // КСв. 2006, 15 верес.
С. В. Латанський

Покликання на статтю

С. В. Латанський . Івашкевич Яків Іванович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=13581 (дата звернення: 26.10.2021)

Ознайомитись із віршами Якова Івашкевича можна тут: http://szvitozara.io.ua/story

Посилання

Бурій В.Ватутінезнавство:події, факти, персоналії/В.Бурій. – Черкаси:Вертикаль, видавець Кандич С.Г., 2015. – 272 с. Про Івашкевича Я.І. с.98.

• Бурій В. Щедре жниво Якова Івашкевича / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). - 2007. - 26 січ. - С. 4.

• Бурій В. Лист у вічність (про збірку поезій Якова Івашкевича ) // Івашкевич Я.І. На крилах мужності і любові. - Черкаси, 2006. - С. 278 - 280.

• Бурій В. Доленосна книга Якова Івашкевича / Валерій Бурій // Місто робітниче. - 2006. - 10 лют. - С. 4.

• Бурій В. Поетичні іскри Якова Івашкевича // Місто робітниче. - 2002. - 24 трав. - С. 6.

• Те саме // Катеринопільський вісник. - 2002. - 29 березня.

• Бурій В. Якову Івашкевичу - 75. / Валерій Бурій // Місто робітниче. - 2001. - 15 верес. - С. 4.

• Бурій В. Славна віха на життєвому шляху (Я.І. Івашкевича) / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. - 2001. - 12 верес. - С. 3.

• Бурій В. Лист у вічність / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. - 1999. - 6 трав. - С. 4.

• Бурій В. Ватутіне літературне : Яків Івашкевич / Валерій Бурій // Місто робітниче. - 1998. - С. 4.

• Бурій В. Призабуті імена : Яків Івашкевич / Валерій Бурій // Шевченків край (Звенигородка). - 1998. -10 черв. - С. 3.

Енциклопедія Сучасної України. - К., 2011. - Т. 11. - С. 165.

Поліщук Володимир. Літературна енциклопедія Черкащини. Том1:А-К /Автор-укладач В. Поліщук.-Черкаси:Видавець Чабаненко Ю.А., 2020. – 668с. Про Івашкевича Я.І. с.473-474.

ІSBN 978-966-920-580-3

http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4136

 https://gazeta.ua/articles/history/_na-ekzameni-chitav-vlasni-virshi-richnicya-narodzhennya-ukrayinskogo-poeta/722524

Жирний текст