Користувач:Віта Маслова/Чернетка
АНАЛІЗ СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ «КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНА ОСОБИСТІСТЬ» В СИСТЕМІ ОСВІТИ
В сучасній освіті відбувається формування простору нового мислення і нових сенсів для успішного впровадження на місцях реформи освітньої системи. Набуває нового значення зміст діяльності освітнього закладу, який передусім залежить від активності та професіоналізму фахівців освіти. Необхідність в активній участі освітян в процесі розбудови Нової української школи та формуванні якісного освітнього простору очевидна. Тому для підвищення якості організації навчально-виховного процесу потрібні фахівці, які мають основні характеристики конкурентоспроможної особистості: цілеспрямованість, рішучість, вимогливість.
Проблему розвитку конкурентоспроможної особистості, умови формування та її характеристику досліджували вчені: Т. Андрійко, Д. Богиня, М. Варій, Л. Карамушка, Л. Мітіна, А. Новіков, А. Панфілова, М. Портер, Р. Фатхутдінов, Г. Юрчинська та інші.
Як наукове поняття «конкурентоспроможність» з’явилося у психологічній науці нещодавно і є недостатньо науково розроблене. Це можна пояснити складністю поняття, невизначеністю категоріального апарату та потребою поглибленого обґрунтування теоретико-методологічних засад. Конкуренція від латинської «concuro» – зіткнення, змагання; здатність до змагання, до лідерства, до перемоги. В тлумачному словнику поняття «конкуренція» визначається як суперництво в якій-небудь галузі, боротьба за досягнення кращих результатів; «конкурент» – той, хто конкурує з ким-небудь; «конкурентоспроможність» це здатність до конкуренції. [2]. Л. Карамушка та О. Філь вважають, що одним із суттєвих підходів до розуміння конкуренції є підхід, згідно з яким конкуренцію можна розуміти як цивілізовану взаємодію особистостей, а конкурент це самодостатня особистість, яка на вищому рівні професіоналізму виконує свою справу та постійно підвищує свій рівень. М. Варій визначає конкурентоспроможну особистість як рефлексивну з позитивним психоенергетичним потенціалом, здатної організовувати, планувати свою діяльність і поведінку в динамічних ситуаціях; особистість, яка володіє новим стилем мислення, нетрадиційними підходами до розв’язання проблем, адекватним реагуванням у нестандартних ситуаціях [3]. Т. Андріяко вважає, що актуальність формування конкурентоспроможності особистості полягає в тому, що ринок праці і «ринок особистостей» знаходяться у постійному русі та висуває високі вимоги до спеціалістів. Все більшої ваги набувають такі якості як адекватне сприйняття і мобільне реагування на нові фактори, соціальна відповідальність, самостійність і оперативність у прийнятті рішень, готовність до демократичного спілкування, до соціально активних дій, здатність швидко адаптуватись до нових умов та інші якості, що визначають конкурентоспроможність особистості [1]. Комплексною складовою структури конкурентоспроможності фахівця Т. Андріяко виділяє професійно-діяльнісний компонент, який в свою чергу включає професійний, діяльнісний та адаптаційний компоненти.
Л. Мітіна у концептуальній моделі розвитку конкурентоспроможної особистості в якості об’єкту розвитку розглядає інтегральні характеристики особистості. Такими характеристиками є спрямованість, компетентність, гнучкість. Поряд з теоретичними визначеннями конкурентоспроможності існує також практична задача систематизації якостей особистості. Це стосується соціокультурного і особистісного самовдосконалення. Багатоаспектність поняття викликала появу різнопланових концептуальних моделей структури конкурентоспроможності особистості. До структурних компонентів науковці включають професійні, психологічні і особистісні характеристики, індивідуальні якості та здібності, систему цінностей та компетенцій.
Отже, аналізуючи наукові підходи щодо визначення сутності поняття «конкурентоспроможна особистість» її структури, окремих форм і проявів, слід зазначити, що визначена проблема вимагає більш ґрунтовного дослідження і впорядкування компонентів, які її характеризують.
Список використаних джерел: 1. Андріяко Т. Ю. Педагогічна сутність і структура конкурентоспроможності фахівця // Вісник Черкаського університету. Сер. Пед. науки. 2010. Вип. 189. Ч. 2. С. 110-116. 2. Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – Київ : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с. 3. Варій М. Й. Загальна психологія : підр. [для студ. вищих. навч. закл.] / М. Й. Варій. – Київ : «Центр учбової літератури», 2009. – 1007 c.