Користувач:Віталій19/Історія села олександрівка устинівського району

Із розповідей старожилів, село засноване в кінці ХVII століття. Перші поселенці були молдовани. Молдавський правитель Василь Лупула переселяв в наші краї жителів Молдавії. Із слів довгожителів заснувалось село переселенцями із села Єланець. Одна жінка облюбувала місце, де виникло наше село і привезла із собою людей. Назва села Бабанка виникло від слова "баба".

Пізніше на лівому березі річки Інгул поселились німці: Норк, Рум, Вольф, Вайзер. Німецькі господарства мали по 40-60 десятин землі. Земля оброблялась раціонально, врожаї на цих землях були високі. При необхідності німці віддавали землю в оренду, позичали зерно для посіву. Німці будували красиві, добротні будинки, у них були племінні корови гарні коні. У них працювали по найму не тільки місцеві люди, а й жителі навколишніх сіл.

В 1917-20 роках всі господарства німців були розвалені. На місцях де жили німці поселились жителі Київської і других областей України.

В селі Бабанка два брати Лашкул Степан Григорович та Феофан Григорович побудували греблю із каміння та водяний млин. Також в селі була маслобойня, 3 парові мельниці, сироварний цех, 2 слюсарн майстерні, 6 столярних майтерень.

На той час проживав в селі Фока Данило Михайлович 1864 року народження, освічений, ініціативний, який перед революцією відкрив в селі кредитне товариство "банк". Банк давав кредити селянам для будівництва будинків, для купівлі сільськогосподарських машин. Данило Михайлович був заможньою людиною, будинок був обкладений цеглою, покритий оцинкованим залізом.

Люди, які приживали в селі жили заможньо, землі було достатньо, на 312 дворів було більше 4000 десятин землі. Майже в кожному домогосподарстві було по 2 коняки та 2 корови. В селі було достатньо сільгоспмашин для обробітку землі та обмолоту та очистки зерна. Перед початком першої світової війни в селі було відкрито училище з двох класів, а до цього часу була початкова школа та церковно-приходська.На час відкриття шкіл, навчання велося тільки на молдавській мові. А після революції навчання в школі проводилось на російській та українській мовах, в наступні роки тільки на українській мові.

Зі слів старожилів в селі Бабанка була побудована церква в середині ХVIII століття. В будівництві церкви приймали участь жителі всіх навколишніх сіл. В святкові та вихідні дні церква була переповнена жінками та чоловіками. При церкві діяв хор в якому брали участь жителі села Гінкул Євгенія, Гінкул Клавдія, Будак Антоніна. Кругом церкви була побудована кам"яна огорожа, біля якої росли пірамідальні тополі.

З 1929 року церква перестала існувати, з неї зняли дзвіниці і в приміщенні церкви зробили клуб. В цьому приміщенні в 1933 році зберігали зерно, яке охороняли сторожі із зброєю. Фундамент церкви був високий і в ньому були великі отвори душників. Під час голодовки батьки посилали своїх дітей в душники по зерно, яке через щілини висипалося під підлогу.

В 1930 році був утворений колгосп. Добровільно та примусово зводили до колгоспу корів, коней та сільгосптехніку. Але в колгоспі не вистачало кормів, щоб прогодувати худобу. Корів повертали назад господарям, коні знаходились в одній конюшні в дворі Босого Івана Сергійовича. На той час головою колгоспу прислали із міста 25-тисячника Кузміна. В господарських питаннях він не розумівся і тому був обраний головою колгоспу Компанієць Леонід. Пізніше головами колгоспу були: Русов Яков Терентійович, Лашкул Роман, Лашкул Григорій.

В селі був духовий оркестр, першим керівником якого був Отян Микола Іванович.

На фронтах Великої Вітчизняної війни боролися 132 жителя, 102 з них не повернулися з фронту, 34 нагороджені бойовими орденами і нагородами. В даний час залишився в живих один учасник бойових дій Загребельний Микола Артемович.

З тих пір минуло багато часу. Померло та народилось багато поколінь людей. І кожне з них залишило свій слід в історії нашої Олександрівщини.