Користувачка:Lilllllyt/Громадські об’єднання мусульман в Україні

Іслам в Україні на даний момент можна охарактеризувати різноманітністю організаційних форм, які мають опору, як на місцеву традицію, так і на зовнішні джерела. В Україні можна виділити три типи зонтичних ісламських організацій: Духовне Управління (ДУ), Ісламський центр або недержавна організація (інноваційний) і осередок транснаціональних ісламських мережевих структур (найбільше поширення ці організації мають на території АРК Крим ).

Духовне Управління – інститут офіційного ісламу

Файл:Мечеть Ар-Рахма в Києві

[[1]]

Духовне Управління мусульман Криму (ДУМК) – складається з 321 громади і очолюється муфтієм Криму, що обирається на курултаї представників релігійних громад один раз на чотири роки. Це єдина українська мусульманська організація, яка проводить регулярні вибори свого керівництва. Офіційно незалежна організація ДУМК координує свою діяльність з Меджлісом кримсько–татарського народу. Ключову роль у цьому відіграє інститут спеціального представника Меджлісу кримсько–татарського народу, який в значній мірі визначає релігійну політику за допомогою консультацій з керівництвом Меджлісу.

Духовне Управління мусульман України (ДУМУ) – друга за розміром організація після ДУМК. Главою ДУМУ є громадянин Лівану шейх Ахмад Тамім (офіційно титулований «муфтієм Україна»). На рівні лідерів релігійних громад, імамів і оточення Ахмада Таміма в Україну і на території колишнього СРСР – ДУМУ містить в собі своєрідну «внутрішню партію» – закрите співтовариство відданих членів, що діє за принципом суфійської громади. Для цієї моделі організації характерні жорстке підпорядкування шейху і деяка закритість. У близькосхідному контексті ДУМУ є представництвом Асоціації ісламських благодійних проектів, що знаходиться в Лівані і голова ДУМУ виступає одночасно як представник цієї організації на території всього Близького Зарубіжжя.

Духовний центр мусульман України (ДЦМУ). ДЦМУ заснований в 1994 році Ахатя Брагіна, а в 1997 році була заснована Партія мусульман України (ПМУ) – що є по суті однією з форм ДЦМУ. На відміну від релігійної організації, партія – зручний електоральний механізм, який був використаний у двох виборчих компаніях (парламентської 1998 року і президентської 2004 року) [52]. ДЦМУ / ПМУ підтримують стосунки з опозицією Меджлісу – Координаційною радою громадсько–політичних сил кримсько–татарського народу. І напередодні парламентських виборів 2006 року ПМУ оголосила про своє злиття з Партією Регіонів, очолюваної Віктором Януковичем. За словами лідера ДЦМУ Рашида Брагіна, організація складається з 26 релігійних громад, але деякі громади працюють незалежно від ДЦМУ [53].

Недержавні організації інноваційного типу (Всеукраїнська асоціація громадських організацій «Альраід» , «Бірлік», «Замзам», «Ас–Сунна»)

Міжобласна асоціація громадських організацій Аль –Раїд є найбільш помітним представником з усіх ісламських організацій інноваційного типу, представлених в Україні. Вона спирається в своїй діяльності на кращі організаційні напрацювання близькосхідних ісламських рухів. Місцеві громади, зосереджені навколо мечетей і регіональні об'єднання сформували основу єдиної зонтичної структури національного рівня, офіційно зареєстрованої в 1997 році під назвою Аль - Раїд. Зараз організація об'єднує 10 регіональних філій, які зареєстровані як окремих юридичних осіб під власними назвами. Діяльність Аль - Раїда поширюється також і на сусідню Молдову. В ідеологічному плані Аль –Раид орієнтується на шейха Юсуфа аль–Кардаві, Фейсала Маулаві і очолюваний ними Європейська рада фетв і досліджень. Інші важливі зв'язки цієї організації включають Міністерство вакфов Кувейту, деякі транснаціональні ісламські організації країн Перської затоки, виступають донорами численних проектів [57].

Аль–Раїд працює за двома основними напрямками – підтримка ісламської ідентичності та релігійної активності арабських студентів та розвиток інфраструктури ісламу в Україну. Допомога у будівництві та ремонті мечетей є головним інструментом у розвитку зв'язків з місцевими громадами, іноді навіть виступає фактором їх інституціоналізації. Для цього залучаються засоби різних донорів – як окремих громадян (країн Перської затоки), так і організацій, серед яких провідну роль відіграють Всесвітня Асамблея мусульманської молоді та кувейтська Асоціація соціальної реформи. Фінансова підтримка надається тільки тоді, коли місцева громада продемонструє свою життєздатність, а її керівництво – наявність достатніх лідерських здібностей. Діяльність Аль - Раїда значно різноманітніший і ширший за охопленням, ніж діяльність інших мусульманських організацій в країні. Аль –Раїд приділяє багато уваги розвитку зв'язків з різними категоріями суспільства: мусульманськими громадами, ЗМІ, академічною спільнотою, представниками інших релігій та органами державного управління [63].

Аль–Раїд, на відміну від інших зондичних мусульманських структур, прагне брати участь у різноманітних видах соціальної діяльності, безпосередньо пов'язаної з ісламом. У відносинах з владою – намагається подати себе як ключ до арабських інвестицій.

Бірлік, Замзам, Ас–Сунна. Ці організації працюють або працювали переважно в Криму. Бірлік і Ас–Сунна – обидві створені Мухаммадом аль Кахтані, керівником приватної канцелярії саудівського принца Сауда бін Фахда бін Абд аль Азіза. Ас–Сунна тісно співпрацювала з фондом «Крим 2000» під керівництвом Хубедіна Куртбедінова, члена президії опозиційного Меджлісу Координаційної ради [63]. Основними напрямками діяльності Ас–Сунни і Бірлік була організація хаджу. Організація Замзам в основному займалася будівництвом мечетей. Зараз ці організації припинили своє існування. За невеликий термін і обсяг діяльності, вони стали помітним явищем в житті кримсько–татарського населення, зважаючи на політизації проблеми арабського впливу і занадто великої уваги до неї ЗМІ.

Осередки транснаціональних ісламських мережевих структур («Табліг Джамаат» (ТД), «Хізб ут–Тахрір» (ХТ) )

Табліг Джамаат (ТД) – відгалуження традиційного деобандівского ісламського руху. Абсолютно аполітична, рух за моральне вдосконалення шляхом ретельного виконання канонів релігії. Останнім часом спостерігається більш часта поява представників ТД в Криму та Одесі. Вони, як правило, виступають з лекціями перед місцевими мусульманами, користуючись наявною інфраструктурою – мечетями, ісламськими центрами.

Хізб ут–Тахрір (ХТ). Навіть у більшій частині країн Близького Сходу ХТ була заборонена, в Україну такої заборони поки немає [24]. Найбільш представлена на території АРК. ХТ в Криму, більшою мірою, молодіжна організація, яка налічує, за деякими оцінками, до 500–600 чоловік. У своєму нинішньому вигляді ХТ служить тим же цілям, що й інші молодіжні субкультури: структурує взаємовідносини всередині молодіжних груп, надає їм осмисленість, цілеспрямованість і локалізує молодих лідерів в суспільстві, допомагає завоювати авторитет.

Представники Меджлісу вважають, що перші осередки прихильників ХТ могли з'явитися в Криму наприкінці 1990–х. З цього часу вони активно втручаються в місцеву політичне життя, проводячи мітинги з критикою позицій Меджлісу, протистоячи Муфтіяту. Останнім часом ХТ кілька модифікувала свою тактику, ухиляючись від прямих публічних випадів проти Муфтіяту і Меджлісу і зосередивши зусилля на місцевих громадах. Працюючи з місцевими імамами, ХТ прагнути взяти на себе роль основного виразника місцевих громад [24].

Метою більшості акцій ХТ, на місцевому рівні, очевидно, є спроба очолити ряд мусульманських громад шляхом залучення до своїх лав спочатку місцевого імама, створення видимості більшості своїх прихильників всередині місцевої громади та маргіналізації опонентів. У разі встановлення з боку ХТ контролю над більшістю або, принаймні, значною частиною місцевих громад та релігійної інфраструктури, ХТ має шанс придбати реальний авторитет, який дозволить на рівних конкурувати з Муфтіятом або навіть просунути свого кандидата на пост муфтія на черговому Курултаї мусульман Криму [63].

Говорячи про можливі джерела підтримки ХТ, всі зацікавлені сторони, включаючи представників української влади, Меджлісу, ДУМК і т.д., як правило, звертають увагу на зовнішні джерела. Хоча не можна заперечувати вирішальної ролі зовнішнього впливу на формування осередків ХТ у Криму, не можна нехтувати внутрішніми, кримськими та загальноукраїнськими чинниками, що формують соціальний попит на релігійну опозицію в АРК, а також економічними мотивами, які можуть сприяти розвитку релігійних мереж. За оцінками представників Меджлісу, серед прихильників ХТ багато успішних представників дрібного і середнього бізнесу і практично немає малозабезпечених. Об'єкти релігійної інфраструктури на Південному березі Криму, контрольовані представниками ХТ, можуть служити елементом інфраструктури сезонного бізнесу на узбережжі, з огляду на їх можливість їх використання в якості тимчасового притулку або навіть складських приміщень. Підтримуючи ХТ, дрібний середній бізнес, можливо, перевіряє її як інструмент протидії офіційним лідерам етнічної спільноти або, принаймні, як засіб підвищення власного авторитету всередині спільноти.

Джерела

1. Khamidov А. The U.S., Hizb–ut–Tahrir and the religion extremism in the central Asia. / Khamidov А. // – NY.: Saaban Publications. – 2004. – P. 32.

2. Allen C. Islamophobia in the Media since September – режим доступу : http://www.honestreports.com/documents/islamophobiamedia.rtf.

3. Al–Maktabi Y. Islamophobia – режим доступу : http://www.salaam.co.uk/maktabi/islamophobia.html.

4. Venner F. Begriffsklärung: Islamofobie – режим доступу : http://www.zeitung.com/archiv/124654/begriif.htm.

5. Casciani D. UK 'Islamophobia' rises after 11 September – режим доступу : http://news.bbc.co.uk/1/hi/uk/2223301.stm.

6. Henzell–Thomas D. The Language of Islamophobia – – режим доступу : http://66.34.131.5/ISLAM/misc/phobia.htm.

7. Chirri M. Inquires about Islam / Mohamad Jawad Chirri // – London.: IAF. – 1996. – p 181.

8. Interview with Dr. Pravin Togadia – режим доступу : http://www.milligazette.com/Archives/15102002/1510200233.htm.

9. Islamophobia awards 2003 – режим доступу : http://www.inminds.co.uk/islamophobia–awards–2003.html.

10. Jeremy Seabrook. Islamophobia – режим доступу : http://www.guardian.co.uk/race/story/0,11374,1267567,00.html.

11. Kenan Malik. The islamophobia myth – режим доступу : http://www.kenanmalik.com/essays/islamophobia_prospect.html.

12. Алексий II: Исламофобия – грех для христианина – режим доступу : http://www.islam.ru/press/rus/2005–06–08//

13. В Брюсселе состоялся круглый стол на тему «Борьба с исламофобией» – режим доступу : http://www.muslim.ru/news.cginid=351&nidp=7&date=2003–02–11.htm.

14. Валентин Пруссаков. Вся проблема не в Исламе, а в современных мусульманах – режим доступу : http://www.islam.ru/pressclub/vslux/problema_mus.htm.

15. Верховский А. Исламофобия после 11 сентября – режим доступу : http://www.fictionbook.ru/author/verhovskiyi_aleksandr/islamofobiya_posle_11_sentyabrya/verhovskiyi_islamofobiya_posle_11_sentyabrya.html.

16. Дафтари Ф. Краткая история исмайлизма / Фархад Дафтари // – М.: АСТ–Ладомир. – 2004. –273 с.

17. Еспозіто Дж. Ісламська загроза. Міф чи реальність / Джон Еспозіто // – Львів.: Кальварія. – 2004. – 333 с.

18. Едвард С. Орієнталізм / Саід Едвард // – К .: Основи.– 2001.– 511 с.

19. Заблуждения течения Хизб–ут–Тахрир / – К.: Аль–Иршад – 2005. – 32 c.

20. Зину М. Исламская акыда./ Мохаммед Зину // – М.: Бадр. – 2000. – 180 с.

21. Интервью с Робертом Спенсером – режим доступу : http://www.evrey.com/sitep/object/arkhiv.php3?menu=r304.htm.

22. Інтеграція кримських татар в українське суспільство: проблеми та перспективи // Аналітичні оцінки Національного інституту стратегічних досліджень/ – К. – 2004. – С. 32.

23. Кондратюк Г. Національна політика в закладах освіти в Криму в 1920–х роках 20 ст. / Григорій Кондратюк // Пам’ять століть.– 2005р. – №3,– 2005р. – С. 25–41.

24. Концепция Хизб–ут–Тахрир – режим доступу : http://www.hizb–ut–tahrir.org/books/predislovie.

25. Крымин А. Исламофобия – режим доступу : http://www.strana–oz.ru/?numid=14&article=652Т.C

26. Кутб C. Будущее принадлежит Исламу/ Сейд Кутб // – М.: Бадр. – 1998. – 125 c.

27. Лондонские теракты – новый повод для исламофобии – режим доступу : http://www.irib.ir/worldservice/russianradio/HTML/always/tema%20dnya/29.htm.

28. Муратова Э. Политологический анализ возрождения ислама в Крыму // Элина Муратова / Іслам і Україна.– К.: Ансар Фаундейшн– 2005.– C.175–215.

29. Политковская А. Бесланский синдром: требуются комнатные мусульмане – режим доступу : http:// www.control.hro.org/okno/fsb/2005/03/15–2.php.

30. Сиддики M. Ислам: религия любви/ Мухаммад Сиддики // – М.: Академия Даууа. – 2005. – 32 с.

31. Саган. О. Вселенське православ’я: суть, історія, сучасний стан /Олександр Саган // – К.: Світ Знань. – 2004. – 912 с.

32. Силантьев Р. Некоторые мысли об исламофобии – режим доступу : http://www.tserkov.info/numbers/churchsociety/?ID=1249

33. Список сектанской (ваххабитско–фундаменталистской) литературы – режим доступу : http://www.majlisul–ulama.ru/docs/spisok.htm.

34. Стецкевич М. Мифы о “тоталитарных сектах” и “ваххабитах” в современной России: попытка анализа/ Михаил Стецкевич // Серия “Мыслители”. – №8. – 2001. – C. 8–17

35. Тульский М. Ислам в неисламском мире – режим доступу : www.ng.ru/ideas/2001–09–29/7_islam.html.

36. У Нідерландах нападають на мусульман – режим доступу : http://hotline.net.ua/content/view/4193/32.

37. Уллах Дж. А. Война с исламом переходит на следующую стадию – режим доступу : http://www.islam.ru/pressclub/islamofobia/new_stadia.htm.

38. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций? / Семьюэль Хантингтон // Политические исследования. – № 1. – 1994.

39. Хамди Закзук М. Отпор Ислама попыткам его дискредитации / Махмуд Закзук Хамди // Каир.: Аль–Ахрам. – 2000. – 150 с.

40. Шейнин Д. Об антисемитизме и его причинах – режим доступу : http://www.machanaim.org/lib/antisem.

41. Андреев А. «Черная метка» от «Аль–Каиды». Террористы угрожают Берлускони. / Александр Андреев // Труд. – 6 августа 2004. – C. 4.

42. Антитеррористические учения в аэропорту // Объективно. – 19 сентября 2004. – C.2.

43. Артеменко А. Джамахирия по–украински «віче» // Андрій Артеменко / Зеркало недели. –13 марта 2004. – С. 14.

44. Асламова Д. Что понял взорванный Лондон / Дар’я Асламова // Комсомольская правда в Украине. – 31 августа 2005г. – С. 8–9.

45. Афганские женщины идут в полицию // Труд. – 10 марта 2004. – С. 7.

46. Баранец В. Был ли в Нальчике Басаев? / Владимир Баранец // Комсомольская правда в Украине. – 15 октября 2005. – С. 5.

47. Бесланская школа // Труд. – 15 сентября 2004. – С. 4.

48. Біденко М. Чорний Четвер у Лондоні / Михайло Біденко // Слобідський край. – 9 липня 2005. – С. 3.

49. Білякова Л. Українські роксолани. Сторіччя ХХ – ХХІ / Людмила Білякова // Україна і світ сьогодні. – 10 березня 2005. – С. 10.

50. Взрывы в Мосуле // Труд. – 2 июля 2004. – С. 3.

51. Гаврилов В. Любовь, мать солдатская / Владислав Гаврилов // Труд. – 7 января 2004. – С. 8.

52. Галенко О. Пошуки Криму в минулому та сьогоденні України / Олександр Галенко // Критика. – № 12 2004.– С. 26–33.

53. Гафуров А. Я знаю, что такое ислам / Алим Галимов // Известия. – 19 ноября 2002. – С. 7.

54. Головаха Є. Антицивілізаційна війна / Євгенія Головаха // Критика. – № 10. – 2001. – С. 5–7.

55. Гончаренко В. Мусульманський фундаменталізм – новий фактор світової політики / Володими Гончаренко // Людина і Світ. – № 34. – С. 54–56.

56. Гончарова Н. 300 храмов – за 300 дней / Наталья Гончарова // Объективно. – 19 сентября 2004. – С. 11.

57. Еленський В. Релігійна свобода перед викликом ідентичності / Віктор Еленський // Критика. – № 10. – 2003р. С. 5–8.

58. Загоруйко Ю. Можно ли победить терроризм его же методами? / Юрий Загоруйко // Зеркало недели. – 27 марта.,– 2004г., с. 5.

59. Заявление комиссии по журналистской этике // Зеркало недели. – 28 августа 2004. – С. 4.

60. Италия на прицеле «Аль–Каиды» // Труд.– 14 июля 2004. – С. 3.

61. Ищенко С. Взрывная волна / Сергей Ищенко // Труд. – 13 февраля 2004. – С. 4.

62. Ищенко С. Россиян приучают к мысли, что они живут в военных условиях / Сергей Ищенко // Труд. – 11 февраля 2004. – С. 2.