Користувачка:KhrystynaKashetska/Чернетка
Лінинський Петро Степанович ( 01 жовтня 1920, с.Старичі Яворівського р – ну Львівської обл. – 10 липня 2003, смт Брюховичі Шевченківського р – ну м. Львова) – український реставратор, митець, музейник, збирач старовини, меценат.
ред.
Народився в сім’ї службовця та вчительки. Його прадід Лінинський Петро . Середню освіту закінчив у 1941 році. В час війни працював на різних роботах. З 1947 по 1955 р. відбував ув’язнення в таборах Воркути. Після звільнення повернувся у Львів. У 1957 р. працював різьбарем по кістці та рогу. Тоді здобув Першу нагороду на Всесоюзному конкурсі сувенірів у Москві. З 1958 р. працював консерватором, згодом реставратором у Львівському музеї українського мистецтва. Після ряду стажувань у Москві в 1968 р. присвоєно йому звання реставратора найвищої категорії зі спеціальності станковий темперний і олійний живопис та дозволено виконувати всі види робіт в галузі реставрації.
У листопаді 1963 р. став членом Спілки художників УРСР.
З червня 1973 р. ПетроЛінинський уже реставратор, а згодом художній керівник Міжобласної реставраційної майстерні у Львові. Зокрема, реставрував фрески Яна Генріка Розена у церкві Стрітення Господнього монастиря кармеліток у Львові (тоді це був Музей якості Інституту стандартів УРСР), розписи Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької - Актову і Дзеркальну залу, під час великої реставрації там у кінці 1970 – х.
Працюючи багато років у музеях Львова, Петро Лінинський відреставрував сотні ікон, скульптур, металевих виробів.
Збагатив фонди ряду музеїв Львова та України: 40 ікон до музею – заповідника Олеський замок ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького, предмети Державний меморіальний музей Михайла Грушевського , [[ львівському літературно – меморіальному музеєві Івана Франка, музеєві „Русалка Дністрова” ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького, Музеєві мистецтва давньої української книги ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького, музеєві скла у Львові ЛІМ, музеєві Соломії Крушельницької у Львові, музею історії Запорозького козацтва на території національного заповідника „Хортиця”
Зібрав найбільшу колекцію кахлів XII – XVII ст. Всю збірку він відреставрував і «справу» свого життя – понад 1300 глиняних предметів 17 січня 2002р. подарував місту Львову в особі Музей етнографії та художнього промислу . Постійна експозиція булла відкрита у іменному залі збирача на пл. Ринок, 10 - Музей меблів та порцеляни (3 –й поверх) .
Аналіз своєї «черепкової Одісеї» ( так П.Л. називав роботу із збіркою кераміки), міркування та висновки, опис Петро Лінинський виклав у праці «Повернення з небуття». Виникнення та розвиток рельєфної кахлі в Галичині», яка вийшла у Львові 1999 року.
Свою збиральницьку працю та виставки присвятив світлій пам’яті митрополита Андрея Шептицького . Його заповітною мрією була організація у Львові, на найвищому державному та церковному рівні, музею присвяченому митрополиту Андрею. Для нього він зібрав окрему цінну збірку – ікони, барельєфи, рисунки тощо. 17 січня 2018 року збірку Петра Лінинського присвячену митрополиту ,твори образотворчого мистецтва в загальній кількості 12 одиниць, родиною, в особі доньки Ганни Лінинської, було подаровано Національному музею у Львові імені Андрея Шептицького.
Помер Петро Лінинський 10 липня 2003 року. Похований на цвинтарі в смт. Брюховичі.
Джерела:
1. Івашків Галина. Збірка кераміки Петра Лінинського. Науково – мистецьке видання. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2010. – 280 с. (с.9 -11)
2. Лінинський Петро. Повернення з небуття. Виникнення та розвиток рельєфної кахлі в Галичині. Львів, 1999
3. Сорока Богдан. Спогади [Текст]/ Б. Сорока – Львів: СПОЛОМ, 2014. – 280 с.: іл. (с.196)
4. Українська старовина із приватних збірок. Мистецтво Гуцульщини та Покуття, РОДОВІД, 2002 – 359с.:іл (с.357)