Користувачка:Крістіна Клецко/Чернетка
| Анастасія Мельниченко | |
|---|---|
| Народився | 1984 |
| Громадянство | Україна |
| Діяльність | Співзасновниця громадської організації 'STUDENA'. |
Анастасія Мельниченко – співзасновниця громадської організації ‘STUDENA’ («Студена»)[1], журналістка, авторка кількох книг. Окрім журналістської та письменницької діяльності Анастасія – громадська активістка, відома як ініціаторка флешмобу “Я не боюсь сказати” . Також Анастасія Мельниченко редактор із досвідом написання статей на різні теми з акцентом на соціальні, історичні та культурні теми.
Освіта
ред.Київський національний університет Тараса Шевченка
ред.Свій освітній досвід Анастасія Мельниченко почала з 2002 року, вступивши до Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка і 2007 році Анастасія отримала ступінь бакалавра із спеціальності “періодична преса”.
Києво-Могилянська академія
ред.Одразу після закінчення Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, у 2007 році, Анастасія вступила до Києво-Могилянської академії та у 2010 закінчила її отримавши ступінь магістра з відзнакою археології та історії України. Також у 2007 році Анастасія закінчила програму для людей, які працюють в НУО (Вроцлав, Польща).
Український Католицький Університет
ред.У 2018 році Анастасія Мельниченко вступила до Українського Католицького Університеті, щоб отримати ступінь магістра із спеціальності “управління некомерційною організацією”.
Кар’єра
ред.Журналістика
ред.Свою кар’єру Анастасія Мельниченко розпочала із журналістики. Так із березня по листопад 2004 року Анастасія працювала журналісткою відділу культури газети “Деталі”. З грудня, того ж самого року, по березень 2005 Анастасія також працювала журналісткою інформаційного агентства “Гаряча Лінія”. Та пропрацювавши журналісткою рік, Анастасія зайняла посаду заступниці редактора новин в інформаційному агентстві “Гаряча Лінія”.
З жовтня 2005 по травень 2006 Анастасія працювала журналісткою у відділах спорту та культури газети “Робітнича газета”. У травні 2006 року Анастасія розпочала свою журналістську діяльність в щомісячному журналі під назвою “MANDRY” («Подорожі»). Під час одного із інтерв’ю, що було проведене гендерним інформаційно-аналітичним центром “Крона” із Анастасією[2], на питання “– Анастасіє, ви розпочинали кар'єру з журналістики. Скажіть, як сталося, що ви стали активісткою? Що підштовхнуло змінити професійну сферу?”, Анастасія відповіла, що активісткою вона була з 18 років, просто не публічно.
“Одного разу я прийшла до школи історичного фехтування, а мені відмовили, мовляв, у жінок не там центр тяжіння, тож вони не здатні фехтувати. «Сиди, вишивай на п'яльцях, Настю», – ці п'яльця врізалися у пам’ять. Я пішла до іншої школи і зробила все, щоб стати класною фехтувальницею. Мені це вдалося. Я займалася до п'ятого місяця вагітності – поки це не стало небезпечно.”, - говорить Анастасія.
З лютого по листопад 2007 року Анастасія Мельниченко займала посаду головного редактору журналу «Золотий вік». Де її обов'язки полягали в роботі з авторами, виборі та редагуванні матеріалу для формування концептуальної та графічної публікації, написання тощо. З 2007 по 2008 Анастасія була фрілансером[3] журналу «Chas.ua» та газети «Известия в Украине» з культурних тем. Також Анастасія продовжувала роботу фрілансером у газеті «Київський тиждень» та «Українська правда» з соціальних питань з 2008 по 2009 роки. П’ять років Анастасія Мельниченко пропрацювала виконавчою редакторкою сімейного журналу «Жила». Де обов'язки її полягали у виборі, редагуванні та написанні матеріалів та просуванні та розробці концепції журналу.
Координування проектів
ред.З жовтня 2010 року по серпень 2011 Анастасія була координаторкою проекту «Програма рівних можливостей і прав жінок в Україні» (програма ПРООН) в Жіночому фонді України.
Із лютого по липень 2013 року Анастасія була координаторкою проекту в «Волинському центрі досліджень і відродження». Де вона займалася організацією прес-конференцій, презентацій та лекцій. Працювала з соціальними мережами, управляла контентом сайту та просувала проект. Під час своєї діяльності у «Волинському центрі досліджень і відродження» Анастасія також займалася організацією, просуванням та проведенням історичного фестивалю «Волинське Віче».
З грудня 2014 по серпень 2015 Анастасія Мельниченко була координаторкою проекту у сфері фінансів “Від країни до України”. Вона брала участь у написанні концепцій проекту, допомагала з пошуком персоналу. Під час роботи над проектом “Від країни до України” Анастасія координувала однойменний фестиваль, займаючись пошуком волонтерів на місцях, харчуванням та проживанням для 85 осіб у різних містах, роботою з волонтерами під час фестивалю для підтримки позитивної атмосфери на загальній локації. Також Анастасія займалася координацією проекту "Комунікація як інструмент зміни", а саме організовувала повний цикл тренінгів.
Ще одним із проектів, які координувала Анастасія був освітній проект «Відкриття України», під час якого Анастасія займалася розробкою програми «Образотворче мистецтво» для підлітків, відбіром викладачів, викладанням лекцій, презентацією курсу, узгодженням навчальних та кінцевих проектів.
Разом із студією онлайн-освіти EdEra[4] у 2018 році Анастасія запустила онлайн-курс для учительства «Недискримінаційний підхід у навчанні».
У вересні 2015 року Анастасія стала співзасновницею громадської організації ‘STUDENA’ («Студена»)[1], де вона дотепер є координаторкою відділу гендерної рівності та займається координацією роботи організації, постановкою завдань, моніторингом термінів виконання проекту, розробкою та впровадженням компонентів проекту. Діяльність організації ‘STUDENA’ («Студена»)[1] спрямована на питання прав людини, соціальну адаптацію жертв конфлікту на Сході, мобілізацію громадян та зниження рівня агресії в суспільстві.
[5]“Ми займаємося подоланням різних форм дискримінації, бо вважаємо, що кожен та кожна із нас заслуговує на гідне ставлення і рівноправ’я. Працюємо в трьох галузях: права людини, гендерна рівність; подолання наслідків конфлікту на сході (робота з переселенцями, ветеранами АТО, звільненими від окупації громадами); громадянська освіта. Напрямки між собою перетинаються.”, - говорить Анастасія.
Творчий хутір Хрулі-на-Сулі
ред.Також Анастасія власними силами розбудовує творчий хутір Хрулі-на-Сулі (Полтавська область).
“— Це моя маленька мрія. Там живе лише 46 людей. Коли ми туди приїхали, я не могла не почати застосовувати свої знання про підняття громад. Хрулі розташовані в унікальному місці з лісами, ріками, полями, тут бігають кабани, в город заходять лосі... Це все можна використати! Ми з партнером по проекту мріємо показати, наскільки потужні ресурси мають селяни, і що повернення колгоспів, про які всі мріють — не єдиний варіант виходу з кризи. Розбудовувати творчий хутір нам допомагають волонтери з усієї України і це дуже дивує місцевих: як це — просто приїхали помогти? Наразі 60% свого заробітку я вкладаю туди.”, - говорить Анастасія під час інтерв’ю для газети “День”. [5]
Соціальна активність
ред.Та свою соціальну активність публічно Анастасія почала виражати вже 2006 році, організувавши виставки для захисту культурної спадщини вулиці Андріївський узвіз. Де було розроблено та проведено масовий спектакль «Узвіз для художників і людей» та «Різдвяний бенкет на сцені Узвозу». Виступи були організовані у співпраці з організаціями громадянського суспільства, галереями та художниками. Також Анастасія очолювала кампанію по зв'язках з громадськістю. Паралельно із своєю соціальною та журналістською активністю Анастасія організовувала вуличні виступи за традиційними обрядами.
яНеБоюсяСказати
ред.У 2016 році Анастасія розпочала всеукраїнський мережевий флешмоб-соціальну акцію #яНеБоюсяСказати, що спрямована на висвітлення проблеми сексуального насильства над жінками в Україні. Після чого, у 2018 році, Анастасія випустила однойменну книгу.
Інші факти
ред.Анастасія одружена та має двох дітей. Рідна мова Анастасії – українська, проте вона вільно володіє російською, має високий рівень знань англійської мови та , на рівні початківця, знає іспанську мову.Окрім журналістської роботи Анастасія завжди захоплювалася співом, навіть була викладачем народного співу у культурному центрі “Смолоскип” з 2008 по 2011 рік. Анастасія Мельниченко цікавиться фольклорм, традиціями та слов’янською історією.
Посилання
ред.- Громадська організація ‘STUDENA’ («Студена»).2015
- Гендерно-інформаційний аналітичний центр "Крона". Аліна Курилович. "АНАСТАСІЯ МЕЛЬНИЧЕНКО: “Вони очікують, що я візьму хлистку і буду тих мужиків ганяти – але це не так”"
- Портал української мови та культури "Словник.ua". Фрілансер - тлумачення, орфографія, правопис.
- Студія онлайн-освіти "EdEra".
- Газета "День". Десятерик Дмитро. Лагодити світ. Громадська активістка Настя Мельниченко — про реабілітацію ветеранів, фемінізм як протест та насолоду епатажу. 25.10.2017
- ↑ а б в STUDENA - громадська організація. STUDENA (укр.). Процитовано 14 квітня 2019.
- ↑ АНАСТАСІЯ МЕЛЬНИЧЕНКО: “Вони очікують, що я візьму хлистку і буду тих мужиків ганяти – але це не так”. www.krona.org.ua. Процитовано 14 квітня 2019.
- ↑ ФРІЛАНСЕР - тлумачення, орфографія, правопис. www.slovnyk.ua. Процитовано 14 квітня 2019.
- ↑ www.ed-era.com https://www.ed-era.com/. Процитовано 14 квітня 2019.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ а б Десятерик, Дмитро (25.10.2017). Лагодити світ. Громадська активістка Настя Мельниченко — про реабілітацію ветеранів, фемінізм як протест та насолоду епатажу (українська) . "День".