Кореляційна функція (квантова теорія поля)
матричний елемент, обчислений вставленням добутку операторів між двома станами в квантовій теорії поля
Кореляці́йна фу́нкція — функціональне середнє (функціональне очікуване значення) добутку польових операторів[en] квантової теорії поля в різних точках дійсного простору[en]
де S — дія.
Для кореляційних функцій, що залежать від часу, мається на увазі застосування оператора впорядкування за часом .
Кореляційні функції також називають просто кореляторами.
Кореляційну функцію можна інтерпретувати фізично як амплітуду поширення частинки чи збудження.
Поняття (багаточастинкової) кореляційної функції (з відповідними змінами) також використовують у фізиці конденсованого стану[1].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Н. М. Боголюбов[ru], «Многочастичные корреляционные функции бозе-газа в ловушке» [Архівовано 2021-10-23 у Wayback Machine.], Вопросы квантовой теории поля и статистической физики. 16, Зап. научн. сем. ПОМИ, 269, ПОМИ, СПб., 2000, 125—135; J. Math. Sci. (N. Y.), 115:1 (2003), 1954—1959
Література ред.
- Alexander Altland, Ben Simons (2006). Condensed Matter Field Theory. Cambridge University Press.
- Schroeder, Daniel V. and Michael Peskin, An Introduction to Quantum Field Theory. Addison-Wesley.
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |