Відкрити головне меню

«Корабель йде в Індію» (швед. Skepp till India land) — кінофільм режисера Інгмара Бергмана, що вийшов на екрани в 1947 році. Фільм брав участь в конкурсній програмі 2-го Каннського кінофестивалю у 1947 році.

Корабель йде в Індію Picto infobox cinema.png
швед. Skepp till India land
Skepp till India land poster.jpg
Жанр драма
Режисер Інгмар Бергман
Продюсер Лоренс Мармстедт[en]
Сценарист Інгмар Бергман
Мартін Седерйельм
На основі Skepp till India land Мартіна Седерйельма
У головних
ролях
Хольгер Левенадлер[en]
Анна Ліндаль[en]
Біргер Мальмстен[en]
Гертруд Фрід[en]
Оператор Еран Стріндберг[en]
Композитор Ерланд фон Кох[en]
Тривалість 78 хвилин
Мова шведська
Країна Швеція Швеція
Рік 1947
IMDb ID 0039834

СюжетРедагувати

Юханнес Блум прибуває до свого рідного портового міста на білосніжному лайнері. Він покинув свою батьківщину сім років тому, і завтра вранці покине знову. Він навідався сюди на один день аби забрати з собою Саллі — дівчину про яку пам’ятав увесь цей час. На вулицях нічного міста він випадково зустрічає свою стару знайому Софі, котра запрошує його до себе на каву. За розмовою з Софі та Сельмою Юханнес дізнаєтся, що Саллі тепер живе в їх домі. Життя Саллі склалося не найкращим чином і вона не рада Юханнесу. Той йде з будинку та засипає на березі моря, згадуючи, що сталося сім років тому.

Тоді Юханнес жив та працював на судні разом зі своїми батьками. Сім’я та наймана ними команда підіймали затонулі кораблі. Того разу робота видалася особливо складною — баржа сильно вросла в дно. Однак батько Юханнеса, капітан Александр Блум, не дуже турбується про якнайшвидше закінчення роботи. Він весело проводить час в місті, де має також квартиру, до якої водить дівчат. Якось він приводить туди Саллі — співачку з вар’єте. Дівчина непокоїться за капітана, бо в того серйозні проблеми з очима і він поступово сліпне. Александ обіцяє відвезти її до далеких тропічних берегів.

Блум бере Саллі (нібито як працівницю) на борт свого корабля. Тут вона зустрічає Юханнеса. Хоча батько ненавидить хлопця, вважає його калікою та називає його сутулість горбом, Саллі одразу відчуває до нього сильну симпатію. Вона не зважає навіть на те, що Юханнес, напившись, досить грубо з нею поводиться. В той же час вона розчаровується у капітані, побачивши як той тиранічно поводиться з сином та дружиною. Александр ненавидить свою сім’ю, котра прикувала його до цього старого судна, тоді як Блум усе життя мріяв побачити далекі краї і боїться, що через сліпоту цього вже ніколи не станеться. Він також не дозволяє синові отримати документи та почати власне життя.

Саллі з Юханнесом вирушають до млина і кохаються. Дівчина каже, що закохалася би в юнака, однак втратила здатність кохати. Вона пріє про міхове манто, цуцика, вигідну роботу та багатого коханця. Коли вони повертаються, капітана доводить до нестями думка, що син відібрав у нього останнє — Саллі. До того ж Юханнес уперше відкрито дає відсіч батькові. Александр вирішує вбити сина: просить його спуститися під воду та перекриває подачу кисню. Він біжить до свого сховку в місті. Згодом за ним приїжджає поліція. Юханнес (котрий не потонув) власноруч виводить батька зі словами «Ми розуміємо, що ти хворий, ми відвеземо тебе до лікарні». Капітан не чинить спротиву, він остаточно осліп. Спускаючись сходами він вистрибує у вікно.

Александр вижив, проте Юханнес тепер вільний. Саллі повертається до вар’єте. Хлопець обіцяє згодом забрати її. Саллі любить його і розуміє, наскільки він її змінив, проте вона не вірить, що колись вони будуть разом.

На цьому спогади закінчуються і Юханнес прокидається.

Він повертається до Саллі аби виконати обіцянку. Але зараз, коли вона бачить Юханнеса — красеня в формі і без горба — вона знову не вірить йому та розуміє, що не варта його. Долаючи її спротив Юханнес все ж забирає дівчину з собою на борт білосніжного лайнера.

Історія створенняРедагувати

Після спільної роботи над стрічкою «Дощ над нашим коханням» продюсер Лоренс Мармстедт[en] запропонував Інгмару Бергману новий проект, знову ж таки для «Народних кінотеатрів Швеції». Ним мала стати стрічка за п’єсою шведськомовного фінського письменника Мартіна Седерйельма «Корабель йде в Індію». Початковий варіант кіносценарію, написаний самим автором оригіналу, було визнано непридатним до екранізації. Мармстедт узяв Бергмана з собою на відпочинок до Канн, де Інгмар за два тижні переписав сценарій. За його словами від п’єси Седерйельма врешті решт майже нічого не лишилося[1].

Коли почалися власне зйомки Бергман проти волі Мармстедта узяв на головну роль Гертруд Фрід[en], котру він описує як «надзвичайно обдаровану актрису, чарівливу, негарну». Побачивши проби продюсер жахнувся та наказав змінити грим, в результаті за визначенням Бергмана та «стала схожа на повію з французької мелодрами». Режисер згадує[1]:

У цій картині, як і в «Кризі», є сильні, життєздатні шматки. Камеру встановлено як треба, персонажі поводяться як і мають. В певні короткі миті я роблю кіно.

По завершенні стрічки я впав в ейфорію — мене переповнювало почуття власної величі. Мені здавалося, що я просто неперевершений, що я вже цілком сягнув рівня моїх французьких ідолів.

Мармстедт у доброму настрої вирушив до Канн аби взяти зі стрічкою участь у відборі до 2-го Каннського кінофестивалю. Згодом він зателефонував звідти Бергману і в паніці благав його скоротити хронометраж (вирізати 400 метрів плівки), аби уникнути провалу. Режисер відмовився «вирізати хоч метр з цього шедевру». Зрештою стрічка зазнала нищівного фіаско[1].

Повним гіркого досвіду називає Бергман і прем'єрний показ на батьківщині. Ніхто не перевірив доставлену до кінотеатру копію плівки, і вже під час показу виявилося, що на ній зіпсована звукова доріжка; до того ж різні частини плівки пустили не в хронологічному порядку. На бенкеті після показу Бергман перший та останній раз в своєму житті напився до нестями. Усе це змусило режисера згодом під час роботи над «Портовим містом» досконально вивчити все пов'язане з процесами звукозапису, проявлення плівки та виготовлення копій[1].

РоліРедагувати

Актор Роль
Хольгер Левенадлер[en] капітан Александр Блум капітан Александр Блум
Анна Ліндаль[en] Еліс Блум Еліс Блум
Біргер Мальмстен[en] Юханнес Блум Юханнес Блум
Гертруд Фрід[en] Саллі Саллі

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г И. Бергман. Глава 2. Первые фильмы. "Травля" — "Портовый город" // Картины / Перевод со шведского А. Афиногеновой. — М.- Таллин : Музей кино, Aleksandra, 1997. — 440 с. — ISBN 9985-827-27-9.

ПосиланняРедагувати