Константинов Антон Сидорович

Антон Сидорович Константинов (17 серпня 1923(19230817), село Володимирівка, тепер Слободзейського району, Придністров'я, Молдова — 25 січня 2015, місто Кишинів, тепер Молдова) — молдавський радянський державний діяч, міністр культури Молдавської РСР, 1-й секретар ЦК ЛКСМ Молдавії, 1-й секретар Кишинівського міського комітету КП Молдавії. Кандидат у члени ЦК Комуністичної партії Молдавії в 1960—1963 роках. Член ЦК Комуністичної партії Молдавії в 1954—1958, 1963—1966 і 1971—1990 роках. Кандидат у члени Бюро ЦК Комуністичної партії Молдавії в 1954—1957 роках. Депутат Верховної Ради Молдавської РСР 4-го і 6—11-го скликань. Кандидат економічних наук (1966).

Константинов Антон Сидорович
Народився 17 серпня 1923(1923-08-17)
Володимирівка
Помер 25 січня 2015(2015-01-25) (91 рік)
Кишинів, Молдова
Країна  СРСР
 Молдова
Національність молдаванин
Діяльність науковець
Науковий ступінь кандидат економічних наук
Військове звання підполковник
Партія КПРС
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За відвагу» медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Життєпис ред.

Народився в селянській родині. У 1939 році закінчив сім класів школи в селі Костянтинівці, навчався на курсах піонервожатих. З 1939 по 1941 рік навчався в Харківському культурно-освітньому технікумі (політпросвітшколі).

З 1941 по серпень 1945 року — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Розпочав військову службу сапером на Південному фронті, пізніше став курсантом навчально-комендантської роти. Направлений до Московського військово-інженерного училища (селище Болшево Московської області). У серпні 1942 року у званні молодшого лейтенанта командував взводом мінних загороджень та особливої ​​техніки 3-ї роти 152-го батальйону 16-ї окремої інженерної бригади спецпризначення. Брав участь у Сталінградській битві, мінував напрямки танкових ударів. 19 січня 1943 року був поранений. Після поранення служив командиром взводу 2-ї інженерної бригади, з травня 1943 року брав участь у розмінуванні Сталінграда. Завершення війни зустрів у Каунасі (Литовська РСР), у серпні 1945 року був демобілізований із радянської армії в званні підполковника.

Член ВКП(б) з 1944 року.

У 1945—1947 роках — в апараті Комітету в справах культурно-освітніх установ при Раді народних комісарів Молдавської РСР, завідувач Кишинівського міського відділу в справах культурно-освітніх установ.

У 1947—1949 роках — працівник апарату Кишинівського міського комітету КП(б) Молдавії, займався питаннями міського господарства.

У 1949—1952 роках — 1-й секретар Кишинівського міського комітету ЛКСМ Молдавії.

У 1952—1953 роках — 1-й секретар Кишинівського окружного комітету ЛКСМ Молдавії.

У 1953—1956 роках — 1-й секретар ЦК ЛКСМ Молдавії.

У 1960 році закінчив Кишинівську Вищу партійну школу при ЦК КП Молдавії.

У 1960—1961 роках — секретар Молдавської республіканської ради професійних спілок.

У 1961—1962 роках — 1-й секретар Ленінського районного комітету КП Молдавії міста Кишинева.

У 1962—1966 роках — 1-й секретар Кишинівського міського комітету КП Молдавії.

У 1966—1967 роках — вчений секретар Інституту економіки Академії наук Молдавської РСР.

У 1967—1973 роках — завідувач відділу пропаганди і агітації ЦК КП Молдавії та секретар партійного бюро апарату ЦК КП Молдавії.

13 липня 1973 — 28 липня 1987 року — міністр культури Молдавської РСР.

З липня 1987 року — на пенсії. З 1987 по 1991 рік працював директором музею Г. Котовського і С. Лазо в Кишиневі, був членом Молдавської Ради ветеранів війни та праці.

Помер 25 січня 2015 року в Кишиневі.

Звання ред.

Нагороди ред.

Джерела ред.