Обчислювальна соціологія — розділ соціології, який використовує інтенсивні обчислення для аналізу та моделювання соціальних явищ. Використовуючи комп’ютерне моделювання, штучний інтелект, складні статистичні методи та аналітичні підходи, такі як аналіз соціальних мереж, комп'ютаційна соціологія розробляє та перевіряє теорії складних соціальних процесів шляхом моделювання соціальних взаємодій знизу вгору[1][2].

Вона спрямована на розуміння соціальних агентів, взаємодій між цими агентами та впливу цих взаємодій на соціальне ціле[3]. Попри те, що предмет і методологія наук про суспільство відрізняються від природничих або комп'ютерних наук, деякі підходи, що використовуються в сучасному соціальному моделюванні, походять з таких галузей, як фізика та штучний інтелект[4][5]. Деякі з підходів, які виникли в цій галузі, були перенесені на природничі науки, наприклад міри центральності мережі — зі сфер аналізу соціальних мереж і науки про мережі.

У відповідній літературі комп'ютаційна соціологія часто пов’язана з вивченням соціальної складності[6]. Поняття, що характеризують соціальну складність, такі як складні системи, нелінійний взаємозв’язок між макро- та мікропроцесами та емерджентність, увійшли до словника комп'ютаційної соціології[7]. Практичним і відомим прикладом цього може слугувати побудова комп'ютаційної моделі у вигляді «штучного суспільства», за допомогою якої дослідники можуть аналізувати структуру соціальної системи[3][8].

Примітки ред.

  1. Macy, Michael W.; Willer, Robert (2002-08). From Factors to Actors: Computational Sociology and Agent-Based Modeling. Annual Review of Sociology (англ.). Т. 28, № 1. с. 143—166. doi:10.1146/annurev.soc.28.110601.141117. ISSN 0360-0572. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  2. ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ІМІТАЦІЙНОГО МОДЕЛЮВАННЯ У ДОСЛІДЖЕННЯХ СОЦІАЛЬНИХ ЯВИЩ ТА ПРОЦЕСІВ. webcache.googleusercontent.com. Процитовано 21 січня 2022.
  3. а б Simulation for the Social Scientist. cress.soc.surrey.ac.uk. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  4. Axtell, Robert; 2050 Project (1996). Growing artificial societies : social science from the bottom up. Washington, D.C.: Brookings Institution Press. ISBN 978-0-262-27236-0. OCLC 42854515.
  5. Axelrod, Robert (31 грудня 1997). The Complexity of Cooperation: Agent-Based Models of Competition and Collaboration. doi:10.1515/9781400822300. Процитовано 18 листопада 2021.
  6. Casti, John L. (1999). The computer as a laboratory. Complexity (англ.). Т. 4, № 5. с. 12—14. doi:10.1002/(SICI)1099-0526(199905/06)4:5<12::AID-CPLX3>3.0.CO;2-4. ISSN 1099-0526. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  7. Goldspink, Chris ([DC.PUBLISHED]). Methodological Implications Of Complex Systems Approaches to Sociality: Simulation as a foundation for knowledge. www.jasss.org (англ.). Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  8. Epstein, Joshua M. (19 жовтня 2017). Agent-Based Computational Model. Princeton University Press. doi:10.23943/princeton/9780691158884.003.0003. Процитовано 18 листопада 2021.

Джерела ред.