Комаров Ігор Олексійович
І́гор Олексі́йович Комаро́в (нар. 20 серпня 1975 — 29 серпня 2014) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Комаров Ігор Олексійович | ||
---|---|---|
Старший сержант | ||
Загальна інформація | ||
Народження |
20 серпня 1975 Харків, Українська РСР, СРСР | |
Смерть |
29 серпня 2014 (39 років) Новокатеринівка | |
Поховання | Міське кладовище № 18 (Харків)d | |
Громадянство | Україна | |
Військова служба | ||
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Збройні сили | |
Формування | ||
Війни / битви | ||
Нагороди та відзнаки | ||
|
Короткий життєпис ред.
Заступник командира взводу 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади.
Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення «зеленим коридором» на перехресті доріг з села Побєда до Новокатеринівки поруч зі ставком. Загинув разом зі значною частиною бійців 93-ї механізованої бригади, які станом на січень 2017-го не ідентифіковані.
Ексгумований пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») 11 вересня 2014 року. Упізнаний за експертизою ДНК.
Похований поряд зі своїм побратимом Андрієм Попелем на кладовищі № 18 у Харкові[1].
Без Ігоря лишились батьки, сестра.
Нагороди та вшанування ред.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 9 січня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2]
Примітки ред.
- ↑ Жизнь за Украину. «Они просто не вышли из этого «зеленого коридора». Kharkiv today (рос.). Архів оригіналу за 29 Грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 15 січня 2016 року № 6/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела ред.
- Комаров Ігор Олексійович [Архівовано 26 Квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Небесна Гвардія[недоступне посилання з липня 2019]
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |