Колумбійсько-німецькі відносини
Дипломатичні відносини між Колумбією та Німеччиною існують з 1872 року, тобто понад 140 років[1][2].
Історія
ред.Амбросіус Ехінгер -німецький завойовник, який помер у Чинакоті в Колумбії в 1533 році[1].
У 1889 році Лео С. Копп, народжений в Оффенбаху, Німеччина, заснував німецьку пивоварню Sociedad Kopp, яку зараз відомо як Bavaria Brewery[en], найбільшу пивоварню в Колумбії. У 1919 році була створена Німецько-Колумбійська авіакомпанія (Sociedad Colombo Alemana de Transportes/SCADTA) як друга за старістю авіакомпанія в світі, яка існує досі. Її спадкоємиця, Avianca, стала найбільшою колумбійською авіакомпанією в сучасний час[1].
Під час Другої світової війни Колумбія, після масового тиску з боку США, була однією з останніх країн Латинської Америки, яка оголосила війну Німеччині 27 листопада 1943 року[3] Це дозволяло конфіскувати майно у німців, але оголошення війни не мало ніяких військових наслідків[4].
Торгівельні відносини почали відновлюватись Після війни. На початку 1949 року Bank deutscher Länder і Колумбійський центральний банк домовилися, що Колумбія постачатиме каву (вартістю 4 мільйони доларів США), банани (вартістю 3 мільйони доларів США) і тютюн (вартістю 2 мільйони доларів США), серед інших товарів, до Тризону, починаючи з 1 липня 1949 року і закінчуючи 30 червня 1950 року, і що це мало бути вирішено шляхом доставки німецьких машин і транспортних засобів[5].
Міністерство закордонних справ Німеччини, описує відносини між двома країнами, які вже давно існують «дружні та все більш тісні відносини»[2].
Економічні відносини
ред.Обсяг двосторонньої торгівлі у 2021 році склав 2,6 мільярдів євро[6]. Це зробило Німеччину п'ятим торговим партнером Колумбії та найбільшим в ЄС. Угода про вільну торгівлю між Колумбією та ЄС діє з 2013 року[2].
Німецькі колумбійці
ред.Відомі німецькі колумбійці включають:
- Амвросій Ехінгер
- Ніколаус Федерман
- Карлос Арділа Люлле
- Рудольф Хоммес
- Аура Крістіна Гейтнер
- Гельмут Беллінгродт
- Антоніо Наварро Вольф
- Карлос Лемос Сіммондс
- Жакен Стросс Люсена
- Леопольдо Ротер
- Марино Клінгер
- Роберто Герляйн
- Карлос Ледер
Дипломатичні місця
ред.- Німеччина має посольство в Боготі[7].
- Колумбія має посольство в Берліні та генеральне консульство у Франкфурті-на-Майні[8].
Примітки
ред.- ↑ а б в Deutsch-kolumbianische Beziehungen – pangloss.de. www.pangloss.de. Процитовано 31 жовтня 2022.
- ↑ а б в Germany and Colombia: Bilateral relations. German Federal Foreign Office (англ.). Процитовано 31 жовтня 2022.
- ↑ Birgit Morgenrath und Karl Rössel (Red.): «Unsere Opfer zählen nicht». Die Dritte Welt im Zweiten Weltkrieg. Assoziation A, Berlin und Hamburg 2005, ISBN 3-935936-26-5, p 163.
- ↑ Thomas Fischer: Kolumbiens Außenbeziehungen. In: Werner Altmann und andere (Hrsg.): Kolumbien heute. Politik, Wirtschaft, Kultur. Vervuert, Frankfurt am Main 1997, ISBN 3-89354-562-X, p 149—174
- ↑ Entwicklung der Beziehungen zwischen Kolumbien und beiden deutschen Staaten nach dem Zweiten Weltkrieg. In: Claudia Tapis (Hrsg.): (spanish edition: Presencia alemana en Colombia. Bogotá 1993). Mayr y Cabal / Editorial Nomos, Bogotá 1994, ISBN 958-9107-07-9, p. 197.
- ↑ Rangfolge der Handelspartner im Außenhandel (PDF). Процитовано 30 вересня 2022.
- ↑ Deutsche Vertretungen in Kolumbien. Auswärtiges Amt (нім.). Процитовано 31 жовтня 2022.
- ↑ Amt, Auswärtiges. Vertretungen Kolumbiens in Deutschland. Auswärtiges Amt (нім.). Процитовано 31 жовтня 2022.