Козир Феодосій Сидорович

(Перенаправлено з Козир Федосій Сидорович)

Козир Федосій Сидорович (* 1 січня 1911(19110101) р. — † 2 листопада 1938, Барнаул, Алтайський край, РРФСР, СРСР) — алтайський, сибірський, російський і радянський вчитель, викладач і суспільний (комсомольський) діяч, нащадок простих козаків-українців, християн-степовиків Подніпров'я і русинів (руських) Київщини з діда-прадіда, в 1930-ті роки взяв участь в створенні системи середньої і вищої освіти на Алтаї. Працював директором школи, заступником директора Барнаульського педінституту, був членом горкому партії і пленуму обкому. Арештований 5 грудня 1937 року, помер (розстріляний) у тюрмі, його ім'я, так само як і імена багатьох інших репрессованих у 1930-ті роки викладачів і працівників вищої школи на Алтаї на довгі роки було незаслужено забуто.

Козир Феодосій Сидорович
Народився 1 січня 1911(1911-01-01)
Семей, Семипалатинська область, Степове генерал-губернаторствоd, Російська імперія
Помер 2 листопада 1938(1938-11-02) (27 років)

Молодший брат Михайла Сидоровича Козиря (1894—1930), анархокомуніста Алтайської губернії, одного з організаторів і керівників Робітничо-Селянської Армії Алтаю (під керівництвом Юхима Мамонтова), репресованого і розстріляного в 1930 році. Обоє — діти сім'ї переселенців з села Нова Осота Чигиринського повіту Київської губернії Російської імперії, населеного пункту, який дав Україні щонайменше двох повстанських отаманів Холодного Яру, їхніх земляків, а можливо і далеких родичів. Представники козацько-християнського роду Козирів згадуються у регіоні з часів Гетьманщини. Прізвище Козир фігурує у реєстрах Війська Запорізького часів Хмельниччини 1648 року.

ЖиттєписРедагувати

Народився в м. Семипалатинськ (сучасний Семей) або його околицях, батьки, переселенці з села Нова Осота Чигиринського повіту Київської губернії загинули під час громадянської війни 1917-1920х рр. Сам Феодосій так само як його брати і сестри, виховувались у дитячих будинках у 1920х-1930х рр. За родинними спогадами вдома у родині любили співати українські народні пісні.

У 1931 році закінчив Зміїногорський педтехнікум.

У 1934 році став студентом історичного факультету в Барнаульському учительському інституті (нині Алтайський державний педагогічний університет), секретарем ВЛКСМ інститута[1].

У 1936 році працював помічником директора вуза по адміністративно-господарській частині[2].

У 1934-1936 рр. одружився з Невірівською Софією Алоїзівною (1911—2004), яка під час його арешту працювала вчителькою історії 5-7 класів в школі Центрального району м. Барнаул, а в 1950х рр. потрапила на Україну, де все життя працювала вчителькою історії у школах Дарницького району міста Києва. Після його арешту жінка залишилась вагітною з трьохрічною дитиною на руках і як жінка «ворога народу» була звільнена з роботи і залишилась практично без засобів до існування.

За деякими даними, репресований у зв'язку з тим, що серед його родичів були учасники Народної Повстанської Армії на Алтаї у 1917—1920 рр., можливо його далеким родичем є Козир Михайло Сидорович, один з командирів цієї армії.

З Книги Пам'яті Алтайського краю:

Козир Федосій Сидорович. Народився в 1911 р., м. Семипалатинськ; руський; Вчитель школи № 41. Проживав: м. Барнаул. Заарештовано 3 грудня 1937. Засуджений: Військова Колегія Верховного Суду СРСР 2 липня 1938 р., ОБВ.: За ст. 58-8, 11. Вирок: ВМН. Розстріляно 2 листопада 1938 р. місце поховання — м. Барнаул. Реабілітований 6 жовтня 1956 Верховним судом СРСР справу припинено за відсутністю складу злочину.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. https://www.altspu.ru/mc/mc_action/20618-ya-b-v-uchitelya-poshel-pust-menya-nauchat.html
  2. https://www.altspu.ru/mc/mc_action/20618-ya-b-v-uchitelya-poshel-pust-menya-nauchat.html