Клименков Сергій Петрович
Клименков Сергі́й Петро́вич — головний сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.
| Сергій Клименков Клименков Сергій Петрович | |||
|---|---|---|---|
 Головний сержант | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 6 листопада 1975 | ||
| Смерть | 21 березня 2022 (46 років) | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |
Україна | ||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||
| Формування | 17 ОТБр | ||
| Війни / битви | Війна на сході України | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Життєпис ред.
Народився 6 листопада 1975 року.
Після закінчення навчання в школі, був призваний на строкову військову службу. Після демобілізації працевлаштувався на ЦГЗК, де працював оперативним черговим у відділі охорони управління економічною безпекою.
Протягом 2001-2005 років проходив військову службу в Збройних Силах України. Повернувшись до цивільного життя, трудився підземним гірником в шахтобудівельному управлінні ВАТ "Суха Балка", через деякий час за такою ж професією працював на шахті "Гвардійська". Певний час трудився у ТОВ артельстарателів "Дражник", ТОВ "Інтерлок-Кривий Ріг". У 2009 році перейшов працювати на шахту "Октябрська", де працював прохідником дільниці №7.
З початком війни на сході України, був призваний на військову службу до 17 ОТБр. Брав участь в боях за Іловайськ, Дебальцеве та інших місцях. Отримав декілька контузій та тричі був поранений. В 2014 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[1].
Був щирим патріотом своєї країни, адже неодноразово служив за контрактом в Збройних Силах України, відстоюючи суверенітет і цілісність рідної держави під час АТО та ООС. У військовому званні головного сержанта ніс військову службу в розвідувальному взводі 17 ОТБр.
Загинув 21 березня 2022 року в результаті розриву ворожого снаряду під час виконання бойового завдання з відбиття російського вторгнення в Україну (місце – не уточнено)[2][3].
Залишилася дружина та син Єгор.
Нагороди ред.
- орден «За мужність» II ступеня (16 квітня 2022 року, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4];
- орден «За мужність» III ступеня (21 жовтня 2014 року) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].
Вшанування пам'яті ред.
| Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2022) |
Джерела ред.
Примітки ред.
- ↑ Указ Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 16 листопада 2016.
- ↑ У боях за Україну загинув військовий, який пройшов Іловайськ та Дебальцеве (фото). www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 2 квітня 2022.
- ↑ Захищаючи Україну від окупантів загинув криворіжець Сергій Клименков. 29.03.2022, 15:55
- ↑ Указ Президента України №247/2022 від 16 квітня 2022 року "Про відзначення державними нагородами України". Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 17 квітня 2022.
- ↑ Указ Президента України №817/2014 від 21 жовтня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 16 листопада 2016.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |