Відкрити головне меню

Кита́ — у віршуванні східних народів — невеликий твір філософського змісту, частина газелі без початкового бейта, зі схемою римування: ба ва га… і т. д.

Приклад кити — вірш Абуль-Хасан Рудакі у перекладі В. Мисика:

Своєму тілові на втіху чи варто душу турбувати?
Хто б на сторожі біля псарні поставить ангола посмів!
Як правди вісником по світу ідеш дорогою пророків,
Ти не шукатимеш водички в струмку Еллади, що змілів
Я солов'їними піснями себе, мов путами, опутав,
Немов Іосифа за вроду, мене ув'язнено за спів (…).

ДжерелоРедагувати

  • Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 348