Вікіпедія

Кен Г'юз

Кеннет Грем «Кен» Г'юз (англ. Kenneth Graham «Ken» Hughes; 19 січня 1922 — 28 квітня 2001)[3] — англійський кінорежисер, сценарист та продюсер, відомий створенням дитячого фільму «Хі-хі, піф-паф!» (1968).[4]

Кен Г'юз
Народився (1922-01-19)19 січня 1922
Ліверпуль, Велика Британія[1]
Помер 28 квітня 2001(2001-04-28) (у віці 79 років)
Лос Анджелес, Каліфорнія, США[2]
Країна  Велика Британія
Діяльність кінорежисер, сценарист, кінопродюсер, режисер
Знання мов англійська
IMDb ID 0400731
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Г'юз.

Біографія ред.

Г'юз народився у Ліверпулі. Незабаром його сім'я переїхала до Лондона. Г'юз виграв конкурс аматорських фільмів у віці 14 років[4] та працював проєкціоністом. Коли йому було шістнадцять, він пішов працювати на BBC техніком і став звукорежисером.[5]

У 1941 році Г'юз почав знімати документальні та короткометражні фільми;[6] він також знімав навчальні фільми для Міністерства оборони. Зрештою Г'юз повернувся до ВВС, де знімав документальні фільми.

Першим фільмом Г'юза як режисера став фільм категорії B "Широкий хлопчик" у 1952 році. Він також зняв короткометражний фільм "Справа Дрейтона" (1953), який став першим із серії фільмів "Скотланд-Ярд" (1953-1961), та фільми "Темні сходи" (1953) та "Анонімне вбивство" (1955). Г'юз також зняв фільми "Чорний 13" (1954) та "Будинок через озеро" (1954) для Hammer Film за мотивами власного роману Г'юз.

У 1959 році Г'юз отримав "Еммі" за написання телевізійної п'єси "Едді" (для Театру Алькоа ), в якій зіграв Міккі Руні.[7]

У 1950-ті Г'юз знімає фільми переважно для студії Warwick Films продюсерів Ірвінга Аллена та Альберта Брокколі.

Г'юз став сценаристом та режисером фільму "Хі-хі, піф-паф!" (1968) продюсера Альберта Брокколі. Незважаючи на касовий успіх, фільм отримав негативні оцінки критиків, яким несподобалась,що фільм "занадто сентиментальний".[8] "Фільм заробив багато грошей, але це насправді не дуже сильно мене задовольняє. Але з іншого боку, я робив фільми, які отримували нагороди в Берліні та інших місцях, та не заробляв на них грошей. І це теж не змушує мене почувати себе краще" - пригадував Г'юз.[9]

Ірвінг Аллен спродюсував фільм "Кромвель" (1970). Це був "проєкт мрії" Г'юза, який називав його "найкращим, що я коли-небудь робив".[5] У головних ролях знімались Річард Гарріс та Алек Гіннес, але фінансового успіху стрічка не мала.[9] В результаті фінансового провалу, не вдалось зібрати кошти на наступним фільм "Десять днів, які сколихнули світ".

Наприкінці 1970-х років Г'юз зіткнувся з фінансовими труднощами. Він вперше працював у США, знімаючи Мей Вест у її останньому фільмі "Секстетт" (1978).

Останнім його фільмом став слешер "Нічна школа" (1981), в якому дебютувала Рейчел Ворд.

Особисте життя та смерть ред.

Г'юз мав три шлюби з двома різними жінкам. У 1946–1957 роки він був одружений із Шарлоттою Епштейн, а з 1970 по 1976 рік він був одружений з Черрі Прайс, від якої у нього народилася дочка Мелінда, оперна співачка. Шлюб було розірвано у 1976 році, а Г'юз знову одружився на своїй першій дружині у 1982 році.[4]

Вони все ще були одружені, коли Г'юз помер від ускладнень від хвороби Альцгеймера у будинку престарілих в Лос-Анджелесі.

Фільмографія ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #122726790 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Ken Hughes — Film Director, 79. The New York Times. Associated Press. 2 травня 2001. Архів оригіналу за 6 січня 2018. Процитовано 23 лютого 2018.
  3. ↑ BFI
  4. ↑ а б в Thurber, Jon (30 квітня 2001). Ken Hughes; Screenwriter and Director of 'Chitty Chitty Bang Bang'. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 20 березня 2014. Процитовано 23 лютого 2018.
  5. ↑ а б Cromwell knocked about a bit The Guardian 16 July 1970: 8.
  6. ↑ Obituary [Архівовано 19 жовтня 2020 у Wayback Machine.] at Variety
  7. ↑ Alfred Brenner. 17 серпня 2011. Архів оригіналу за 24 лютого 2018. Процитовано 23 лютого 2018.
  8. ↑ Ken Hughes. The Daily Telegraph. 1 травня 2001. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 23 лютого 2018.
  9. ↑ а б Bergan, Ronald (1 травня 2001). Ken Hughes. The Guardian. Архів оригіналу за 24 лютого 2018. Процитовано 23 лютого 2018.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кен_Г%27юз&oldid=37522995