Відкрити головне меню

Кентервільський привид — іронічне оповідання Оскара Вайлда, написане у 1887 році. «Кентервільський привид» з підзаголовком матеріально-ідеалістична історія вперше опубліковано на сторінках журналу «The Court and Society Review». Має багато телевізійних і театральних адаптацій.

Кентервільський привид
англ. Lord Arthur Savile's Crime
Кентервільський привид.jpg
Українське видання 2015 року
Жанр оповідання
Автор Оскар Вайлд
Мова англійська
Опубліковано 1887
Переклад Ілько Корунець

CMNS: Цей твір на Вікісховищі

СюжетРедагувати

Сім'я американського посла Хірама Отіса переїжджає до Кентервільського замку, де мешкає привид Лорда Саймона де Кентервіля.

« "Як не жартуючи заплаче
Золотокудре тут дитя,
Молитва втамує печаль
І зацвіте в саду мигдаль,
Тоді зрадіє увесь цей дім,
І дух засне, що був в нім жив."
(Оскар Вайльд)
»

Саме такі рядки прочитала маленька Вірджинія, дочка посла, на вікні бібліотеки старого замку. Дівчинка не знала ці дивні слова, поки, привид Лорда Кентервіля, який мешкає у замку, не попросив її про допомогу. Вірджинія подружилася з примарою і врешті-решт допомогла йому звільнитися від прокляття.

 
Ілюстрації з книги «Кентервільський привид»

У повісті все полягає на парадоксі: не привид лякає нових власників замку, а навпаки, сімейство сучасних американців наводить жах на родинного привида і доводить його до нервового розладу. На цьому і базується комічний ефект розповіді. Незворушність всіх членів родини Отісів не має меж. Їхня непохитна розсудливість і слугує джерелом комізму. Наприклад, містер Отіс пропонує привидові змастити ланцюги машинним маслом, а його син засобом для виведення плям знищує криваві плями на підлозі бібліотеки, які привид взяв за звичку наполегливо відновлювати, а місіс Отіс рекомендує примарі мікстуру від розладів шлунку. Важко вирішити, хто смішніший — стереотипні янкі, що не вміють дивуватися, чи кентервільський привид, який, відлежуючись в свинцевій труні після чергового потрясіння від зустрічі з синами Отісів, складає плани кривавої помсти. Вайлд недвозначно іронізує над Отісом, американським послом, і його сином, названим батьками в пориві патріотизму Вашингтоном, який обіцяв стати хорошим дипломатом, «оскільки він три сезони поспіль диригував німецькою кадриллю в казино Нью-порта і навіть в Лондоні заслужив репутацію чудового танцівника».

Письменник описав характерні риси американських діячів: самовпевненість, переконаність у власній перевазі, прямолінійність, що доходить до обмеженості, і ділову хватку. Дотепність, тонка іронія, блискучий стиль, що характеризують оповідання «Кентервільський привид», отримують свій розвиток у подальшій творчості Вайлда.

ДжерелаРедагувати

  • Уайльд Оскар биография(рос.)