Квінт Лутацій Катул (лат. Quintus Lutatius Catulus) — давньоримський політик і полководець, консул 102 до н. е.

Квінт Лутацій Катул
Quintus Lutatius Catulus
Консул 102 до н. е.
 
Народження: 150 до н. е. або 149 до н. е.[1]
Стародавній Рим
Смерть: 87 до н. е.(-087)
Рим, Римська республіка
Країна: Стародавній Рим
Рід: Lutatii Catulid
Батько: Квінт Лутацій Катул
Мати: Popilliad[1][1]
Шлюб: Сервілія
Діти: Квінт Лутацій Катул Капітолін, Лутацій

Життєпис

ред.

Походив з патриціанського роду Лутаціїв. Син Квінта Лутація Катула. У 121 році одружився з донькою впливового політика Гнея Сервілія Цепіона. У 109 році до н. е. обирається претором (разом зі своїм швагром Квінтом Сервілієм Цепіоном). Після цього у 107, 106, 105 роках до н. е. висував свою кандидатуру на посаду консула, але програв відповідно Гаю Атілію Серрану, Гнею Маллію Максиму, Гаю Флавію Фімбрії.

У 102 до н. е. був консулом разом з Гаєм Марієм, брав участь в Кімврській війні. Спочатку захищав Верхню Італії від вторгнення кімврів, а в 101 до н. е., будучи проконсулом, разом з Марієм завдав їм страшну поразку на Равдінських полях біля Верцелли. Після битви виникла суперечка, хто ж узяв більшу участь у битві — Катул чи Марій. Легіонери Катула доводили першість свого полководця списами, якими були пронизані багато вбитих германців — на них було вибито ім'я Катула[2]. У той же час, Плутарх згадує, що Катул був «прекрасною людиною, хоча і не настільки здатним полководцем»[3]. Значна роль в успіхах Катула приписується також Суллі, який був легатом у Катула[3]. Проте тріумф був розділений між Марієм і Катулом, хоча Марій продовжував вважати перемогу в битві своєю заслугою.

У 101—100 роках виступав проти лідера популярів — народного трибуна Луція Аппулея Сатурніна. Брав також участь в остаточному придушенні руху останнього. У 88 році до н. е. підтримав Луція Корнелія сулли, коли той захопив Рим та провів постанови щодо оголошення Гая Марія та народного трибуна Публія Сульпіція ворогами держави.

У 87 до н. е., коли Марій взяв верх над представниками партії сенату, Катул змушений був накласти на себе руки, щоб уникнути кари: отримавши необмежену владу, Марій почав зводити старі рахунки і сказав про Катула, що «він повинен померти»[4]. За свідченням Аппіана, Катул був викликаний до суду разом з Луцієм Корнелієм Мерулою, але вони обидва покінчили життя самогубством. За повідомленням Плутарха, Катул «замкнувся в себе в будинку, запалив вугілля і задихнувся в диму»[4].

Творчість

ред.

За словами сучасників, Катул відрізнявся м'яким характером і багатосторонньою освіченістю і був гарним оратором з приємним тембром голосу. Будучи дуже багатою людиною, він любив чудові споруди, які послужили прикрасою його рідного міста. З його творів головним чином було відомо «De consulatu suo і de rebus gestis suis» (історія війни з кімврами та тевтонами), вони не збереглися до нашого часу.

Родина

ред.

Дружина — Сервілія, донька Гнея Сервілія Цепіона, коснула 140 року до н. е.

Діти:

Примітки

ред.

Посилання

ред.
  • Квінт Лутацій Катул. (у Smith's Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology.)(англ.)