Кведлінбурзьке абатство
Кведлінбурзьке абатство (нім. Stift Quedlinburg або Reichsstift Quedlinburg) — колишня резиденція світських каноніс[en] у Кведлінбурзі на території сучасної землі Саксонія-Ангальт, Німеччина. [2][3][4] Було засновано в 936 році з ініціативи святої Матильди, вдови східно-франкського короля Генріха Птахолова, як його меморіал. [5] Багато століть абатство мало великий авторитет і вплив. Кведлінбурзьке абатство було імперським станом і одне з приблизно сорока самоврядних імператорських абатств Священної Римської імперії. Було ліквідовано в 1802/3. Церква, відома як Штіфтскірхе Ст. Зерфатіус, зараз використовується лютеранською євангельською церквою Німеччини.
Кведлінбурзьке абатство | |
Герб | |
Дата створення / заснування | 936 |
---|---|
Засновник | Оттон I Великий |
Офіційна мова | латина |
Країна | Німеччина[1] |
Адміністративна одиниця | Кведлінбурґ[1] |
Архітектурний стиль | романський |
Статус спадщини | heritage monument in Saxony-Anhaltd |
Категорія людей, що тут поховані | Q7976301? |
Категорія Вікісховища для інтер'єра елемента | d |
Офіційний сайт | |
Кведлінбурзьке абатство у Вікісховищі |
Координати: 51°47′09″ пн. ш. 11°08′12″ сх. д. / 51.785944444471773807° пн. ш. 11.13680555558377883° сх. д.
Замок, абатство, церква та навколишні будівлі надзвичайно добре збереглися і є шедеврами романської архітектури. [6] У результаті та через їхню історичну важливість у 1994 році будівлі були внесені до Списку світової спадщини ЮНЕСКО [6].
Примітки
ред.- ↑ а б archINFORM — 1994.
- ↑ Hans-Erich Weirauch: Die Güterpolitik des Stiftes Quedlinburg im Mittelalter. In: Sachsen und Anhalt, 13; (Magdeburg 1937) p117–181.
- ↑ Hans-Erich Weirauch: Der Grundbesitz des Stiftes Quedlinburg im Mittelalter. In: Sachsen und Anhalt, 14; (Magdeburg 1938); pp. 203–295.
- ↑ Jan Gerchow (Hrsg.): Essen und die sächsischen Frauenstifte im Frühmittelalter. Essener Forschungen zum Frauenstift 2; (Essen, 2003).
- ↑ The "Later Life" of Queen Mathilda Page 99
- ↑ а б Collegiate Church, Castle and Old Town of Quedlinburg. UNESCO World Heritage Centre. United Nations Educational, Scientific, and Cultural Organization. Процитовано 25 червня 2022.