Катастрофа Іл-18 у Луанді
Катастрофа Ил-18 у Луанді — авіаційна катастрофа, що сталася 26 березня 1979 року в аеропорту Луанди з вантажним Іл-18Д східнонімецької компанії Interflug. У результаті цієї катастрофи загинули всі 10 осіб на борту.
| Катастрофа Іл-18 у Луанді | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Дата | 26 березня 1979 року |
| Характер | Виїзд за межі злітно-посадкової смуги |
| Причина | Відмова двигуна, помилки екіпажу |
| Місце |  Міжнародний аеропорт Куатро де Феверейро, Луанда (Ангола)
|
| Країна | Ангола
|
| Координати | 8°52′40.6″ пд. ш. 13°12′42.2″ сх. д. / 8.877944° пд. ш. 13.211722° сх. д. |
| Повітряне судно | |
| Авіакомпанія |  Interflug
|
| Модель | Іл-18Д |
| Бортовий номер | DM-STL |
| Серійний номер | 094-02 |
| Заводський номер | 186009402 |
| Перший політ | червень 1966 року |
| Пункт вильоту | Куатро де Феверейро, Луанда (Ангола)
|
| Пункт призначення |  Лусака (Замбія)
|
| Екіпаж | 4 |
| Пасажири | 6 |
| Загинуло | 10 (усі) |
| Місце події на карті | |
  | |
| |
Передісторія
ред.З моменту здобуття Анголою незалежності в 1975 році влада в країні перебувала в руках Партії праці, якій СРСР та соціалістичний блок надавали підтримки. Підтримкою соцкраїн також користувався Союз африканського народу Зімбабве (ЗАПУ), який воював за скасування апартеїду в Південній Родезії. Для запланованого наступу ЗАПУ в порт Луанди з НДР морем було доставлено важкі озброєння, які планувалося повітрям переправити в Замбію, що межувала з Південною Родезією і теж підтримувала ЗАПУ. Але оскільки ангольська авіакомпанія TAAG не могла самостійно впоратися з таким об’ємом, було додатково зафрахтовано вантажний Іл-18 компанії Interflug, який повинен був перевезти в цілому 500 тонн озброєнь. У зв’язку з тим, що перевезення таких вантажів заборонялася міжнародними домовленостями, операція проводилася таємно. Літак прибув до Луанди, де екіпаж і технічний персонал мусили знаходитися до виконання завдання[1].
Літак
ред.Літак Іл-18Д з реєстраційним номером DM-STL (заводський — 186009402, серійний 094-02) був випущений заводом «Знамя Труда» в червні 1966 року[2]. У вересні поступив в авіакомпанію «Interflug», де використовувався для пасажирських перевезень. У січні 1974 літак було переобладнано для перевезення вантажів[3].
Катастрофа
ред.26 березня 1979 року літак зі злітною вагою 60,5 тонн приготувався до вильоту в Лусаку. Однак, на 56 секунді розбігу по смузі 23 сталася відмова двигуна №2. Командир корабля Дітер Хартманн вирішив перервати зліт, але залишкової довжини смуги вже не вистачало для безпечної зупинки. На великій швидкості літак вийшов за межі смуги, зіткнувся з антеною КГС, зруйнувався і загорівся. Загинули всі 4 члени екіпажу і 6 пасажирів, що супроводжували вантаж[4].
Розслідування
ред.Розслідування здійснювалося комісією Інтерфлюга під керівництвом гендиректора компанії, генерал-майора Клауса Хенкеса. Комісія встановила, що рішення перервати зліт було помилковим, оскільки швидкість у момент його прийняття становила 268 км/год, що вже перевищувало мінімальну злітну швидкість при відмові одного двигуна (222 км/год). КПС спочатку спробував відірвати літак від землі, незважаючи на відмову, але потім перервав цю спробу[1], можливо, побоюючись, що для перевантаженого літака і при температурі повітря понад +30 °C тяги решти двигунів не вистачить[5].
Наслідки
ред.Оскільки Ангола перебувала в ICAO, публікація результатів розслідування була обов'язковою. Але у зв'язку з характером вантажу, деякі деталі події було засекречено. У представленому звіті вказувалося, що літак перевозив продовольство та гуманітарну допомогу.
Політбюро СЄПН ухвалило рішення завершити операцію з перекидання вантажу і 31 березня схвалило пропозицію Хенкеса послати до Анголи ще один борт. Інший Іл-18 (реєстр. DM-STP) прибув до Луанди 2 квітня 1979, поставлене завдання екіпаж виконав.
Джерела
ред.- ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 11 грудня 2018. Процитовано 26 лютого 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ https://russianplanes.net/reginfo/34683 [Архівовано 13 лютого 2018 у Wayback Machine.] Карточка борта DM-STL на Russianplanes.net
- ↑ Detlef Billig, Manfred Meyer: Flugzeuge der DDR. Band 1. TOM Modellbau 2002, ISBN 3-613-02198-6, с. 187
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 липня 2013. Процитовано 26 лютого 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Якубович Н. В.: Все самолеты Ильюшина. Самая полная энциклопедия. Яуза, Эксмо, Москва 2013, ISBN 978-5-699-65600-4, с. 146