Відкрити головне меню

Каса́ція (лат. cassatio — «скасування») — перевірка судом третьої інстанції законності та обґрунтованості вироків і рішень суду, що набрали законної сили (тобто пройшли стадію апеляції).

Історія касації в світіРедагувати

Сучасна касація зародилася і з часом остаточно сформувалася у Франції.

З XVI століття існує спеціальна скарга Королівської ради на «contrariétés et nullités» (укр: суперечливість і недійсність, нікчемність) судових рішень

По ордонансу 1667 року «касація» визначається як порядок скасування рішень, що порушують «ордонанси»(укр: «наказ» фр. «Ordonnance», «Ordonnance royale») і едикти.

Право касації було атрибутом королівської влади і становило функцію відділення Королівської ради («conseil des parties»)

Ордонанс («ordonnance») — королівські укази у Франції і Англії, які мали силу державних законів[1]

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Із змінами на дату 12.07.2018) Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції.

Cтруктура Верховного Суду[2][3] :

1) Велика Палата Верховного Суду

2) Касаційний адміністративний суд

3) Касаційний господарський суд

4) Касаційний кримінальний суд

5) Касаційний цивільний суд.

ПриміткиРедагувати

  1. Энциклопедия Брокгауза Ф. А. и Ефрона И. А. (1890—1916 гг.)
  2. Структура. Верховний Суд України (офіційний сайт). Процитовано 17.08.2018. 
  3. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 (Із змінами на дату 12.07.2018). Верховна Рада України (офіційний сайт). Процитовано 17.08.2018. 

ПосиланняРедагувати