Вікіпедія

Карта зоряного неба

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Карта зоряного неба (або мапа зоряного неба) — проєкція небесної сфери на площину, яка використовується як для проведення астрономічних спостережень, так і для візуалізації результатів астрономічних спостережень, а також для навігації.

Карта зоряного неба XVII століття голландського картографа Фредеріка де Віта.

Історія

ред.

Перші зображення, які можна вважати прообразами карт зоряного неба люди почали робити ще в палеоліті[1].

Небесну карту віком близько 2500 років було знайдено археологами наприкінці 2023 року у фортеці на вершині пагорба Кастельєрі ді Рупінпікколо в італійській провінції Трієст. За повідомленням видання Arkeonews, на один з двох знайдених круглих каменів діаметром близько 50 сантиметрів нанесено зображення 29 зірок, 28 з яких дійсно видимі й в наш час[2][3].

У 1922 році зібрання астрономів усього світу «поділило» небо на 88 сузір'їв і провело між ними чіткі межі.

Опис

ред.

На сучасних картах зоряного неба вказується дійсне положення зірок, сузір'їв та інших астрономічних об'єктів[4], з точки зору центра Землі, або конкретного географічного положення на поверхні Землі.

Такі карти використовуються для наведення телескопа у потрібну ділянку неба, для відшукуванняя об'єктів за їхніми координатами тощо.

Розрізняють графічні та фотографічні зоряні карти:

  • графічні мапи відображають зоряне небо у вигляді умовних знаків[5]
  • фотографічні мапи укладають з набору фотографій зоряного неба[6]

Карти зоряного неба, як і географічні мапи, можуть виконуватися у різних проекціях.

 
Планісфера для 50-ї паралелі північної широти

Одним з видів зоряних мап для практичного застосування при проведенні астрономічних спостережень є рухома карта зоряного неба[7][8] — планісфера, з відображенням лише видимої частини небесної сфери у певному географічному місці (центром є точка зеніту у місці спостереження), або у вигляді північної і південної півсфер небесної сфери (центром є північний або південний полюс)[9][10][11].

Докладніше: Планісфера

Як джерело данних координат під час укладання зоряних карт використовуються астрономічні каталоги — збірник з описом характеристик космічних об'єктів та їх координат у космічному просторі.

Атлас зоряного неба — сукупність карт зоряного неба, укладених у вигляді альбому чи книги. Часто атласи зоряного неба, укладені в астрономічних обсерваторіях, доповнюються додатковими відомостями щодо проведених астрономічних спостережень, астрономічним календарем, тощо.

Астрономічні календарі також можуть містити карти зоряного неба[12][13].

Докладніше: Астрономічний календар

Глобус зоряного неба

ред.
 
Глобус зоряного неба

Глобус зоряного неба — навігаційний інструмент, який відображає небесну сферу, іноді спроеційовану на глобус Землі (для спрощення використання у навігації).

Відображення зоряного неба на зоряному глобусі є зворотнім відображенням зоряної мапи у сферичній проекції (деякі історичні карти зоряного неба також мали зворотнє відображення, тобто були розгортками глобуса зоряного неба).

В Україні глобуси зоряного неба виготовляє ДНВП «Картографія»[14][15].

Глобус зоряного неба. Небесна сфера з сіткою екваторіальних координат, екліптикою і найяскравішими зірками, яка дозволяє розв’язувати завдання зі сферичної астрономії, пов’язані з добовим і річним рухами Землі.
— ДНВП «Картографія», [1]

Глобус зоряного або карта зоряного неба у поєднанні зі секстантом дозволяє визначити точне географічне положення за спостережуваними зорями.

Докладніше: Секстант

Планетарій

ред.
Докладніше: Планетарій

Планетарій є спеціальною спорудою зі сферичним куполом або склепінням, на внутрішній стороні якого зображено небесну сферу — глядачі споглядають планетарій зсередини[16]. Зображення зоряного неба на куполі планетарію є дійсним.

У сучасних планетаріях використовуються спеціальні проектори та програмне забезпечення для проеціювання мапи зоряного неба на сферичний купол (екран) планетарію, які дозволяють відображати не лише статичну, а динамічну анімацію зміни положення космічних об'єктів на небесній сфері.

Віртуальний планетарій

ред.

Віртуальний планетарій — програмне забезпечення для комп'ютерів та мобільних пристроїв, створено для відображення мап та глобуса зоряного неба[17][18][19][20].

Сучасне програмне забезпечення (Stellarium, KStars, Cartes du Ciel, тощо) дозволяє відображати мапи зоряного неба близькі за деталізацією до фотографічних зоряних мап, з можливістю зміни положення огляду зоряного неба, часу (симуляція дозволяє відображати вигляд зоряного неба як в минулому, так і в майбутньому), а також з врахуванням різних оптичних ефектів атмосфери та оптичних приладів спостереження[21].

Для укладання докладних карт зоряного неба і підготовки до друку використовують спеціалізовані віртуальні планетарії, наприклад C2A (Computer Aided Astronomy[22]).

Див. також

ред.

Джерела

ред.
  • Климишин, І.А. Атлас зоряного неба : навчальний посібник.– Львів : Вища школа, 1985.
  • Крячко, І.П. Кишеньковий атлас зоряного неба.– Київ : "Сфера", 1999.
  • Складання карт неба. Колись і тепер.– Пробудись!.– 22 січня 2000: 25–27.
  • Стецик, Ірина. Рухома карта зоряного неба. Віртуальна Астрономічна Обсерваторія. через Blogspot
  • Крячко, І.П. Атлас зоряного неба.– Київ : ВЦ «Наше небо» (бібліотека журналу "НАШЕ НЕБО. observer"), 2004.
  • Климишин, І.А. Зоряний полярний годинник.– Карта зоряного неба.– Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2012.
  • Гуліта, А.П. (лютий 2018). Готуємося до спостереження нічного зоряного неба : Як користуватия рухомою картою зоряного неба. через Blogspot
  • Stellare Plus : глобус. Київ: ДНВП «Картографія».
  • Крячко, І. Українська народна астрономія. Наше небо. observer. С.22—24.
  • Федорович, Надія (2009). Українська народна астрономія : Дис. канд. іст. наук. Київ.
  • Федорович, Надія (2014). Українська народна астрономія. Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні : збірник наукових праць. Львів: ІППММ. С.88—155.
  • Валентина Боровик, Іван Крячко. Астрономія. Самовчитель (PDF). НАН України, Головна астрономічна обсерваторія. Київ: Академперіодика, 2019. doi:10.15407/akademperiodyka.393.142
  • Крячко, І.П. ЗНАК 2024 : Зоряне небо і астрономічний календар. Київ : ВЦ «Наше небо», 2023.
  • Ford, Dominic (2024). Make your own planisphere : ПЛАНІСФЕРА 50°N (PDF). через In-The-Sky.org
  • Thalassoudis, Kym. The Evening Sky Map. Nothern Hemisphere, October 2024 : карта зоряного неба. Skymaps.com. ISSN 1839-7735 (карта зоряного неба Північної півкулі, з відображенням траекторії польоту комети C/2023 A3 (Цзицзіньшань — ATLAS))

Примітки

ред.
  1. ↑ Знайдено кроманьйонську карту сузір'я Оріона. 22.01.2003, 15:28
  2. ↑ A 2,500-year-old celestial map carved on the surface of a circular stone found in Italy. // By Leman Altuntaş. 25 December 2023
  3. ↑ Небесна карта віком 2500 років: в Італії знайдено кам'яні диски з зірками та сонцем (фото). // Автор: Ася Небор-Николайчук. 26.12.2023, 22:54
  4. ↑ Мапи (карти) й атласи зоряного неба. www.astrosvit.in.ua. Процитовано 28 жовтня 2024.
  5. ↑ Зоряний атлас для початківців | Учнівські Олімпіади з Астрономії. usao.org.ua. Процитовано 28 жовтня 2024.
  6. ↑ SKY-MAP.ORG - Interactive Sky Map. sky-map.org. Процитовано 28 жовтня 2024.
  7. ↑ Андрієвський, С.М. (2007). Курс загальної астрономії : Рухома карта зоряного неба. subjectum.eu/astronomy.
  8. ↑ AstroSandbox Ukraine (22 січня 2024), Рухома карта зоряного неба: інструкція, процитовано 28 жовтня 2024
  9. ↑ Зоряна мапа місяця. www.galactic.name. Карта зоряного неба
  10. ↑ Skymaps.com: Planispheres. skymaps.com. Процитовано 28 жовтня 2024.
  11. ↑ Рухома карта зоряного неба. newdidactica.com. Процитовано 28 жовтня 2024.
  12. ↑ Короткий візуальний астрономічний календар на 2016 рік (КВАК-2016), продовження (стор. 22). Статті.Інфотека. Астроосвіта. www.astroosvita.kiev.ua. Процитовано 28 жовтня 2024.
  13. ↑ Астрономічний календар - довідник спостерігача, серпень 2014 р. www.mao.kiev.ua. Процитовано 28 жовтня 2024.
  14. ↑ Історія. ДНВП «Картографія». Спочатку було підготовлено політичний глобус діаметром 320 мм (1985), пізніше - фізичний та глобус зоряного неба діаметром 120 і 210 мм
  15. ↑ Картографічна діяльність. ДНВП «Картографія». Глобус зоряного неба. Небесна сфера з сіткою екваторіальних координат, екліптикою і найяскравішими зірками, яка дозволяє розв’язувати завдання зі сферичної астрономії, пов’язані з добовим і річним рухами Землі.
  16. ↑ Планетарій. Астроосвіта. www.astroosvita.kiev.ua. Процитовано 28 жовтня 2024.
  17. ↑ Віртуальні астрономічні симулятори (імітатори). www.astrosvit.in.ua. Процитовано 28 жовтня 2024.
  18. ↑ Xplns introduction (english). www.astroarts.co.jp. Xplns reproduces real starry sky on your display of X Window System. It calculates the position of many celestial objects (stars, galaxies, nebulae, constellations, planets, comets, etc.) very accurately.
  19. ↑ Blondel, Jerome. Coords Planetarium for Linux. SourceForge.net. coords is a planetarium program which shows a map of the night sky in real or accelerated time, at a given time and position on Earth.
  20. ↑ Blondel, Jerome (16 лютого 2023). coords - Download & Review. Softpile (англ.). Процитовано 3 листопада 2024.
  21. ↑ Програми з астрономії - Космос. space.vn.ua. Процитовано 28 жовтня 2024.
  22. ↑ C2A - Planetarium Software. www.astrosurf.com. Процитовано 28 жовтня 2024.

Посилання

ред.
  Це незавершена стаття про інструмент, прилад або пристрій.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Карта_зоряного_неба