Карл Бартенбах
Карл Бартенбах (нім. Karl Bartenbach; 29 листопада 1881, Беккінген — 24 жовтня 1949, Ерінген) — німецький військово-морський діяч, один з творців підводного флоту Німеччини, віцеадмірал запасу крігсмаріне (19 серпня 1939). Кавалер ордена Pour le Mérite.
| Карл Бартенбах | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Karl Bartenbach | ||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||
| Народився |
29 листопада 1881[1] Böckingend, Гайльбронн, Штутгарт, Баден-Вюртемберг | |||||||||||||||||
| Помер |
24 жовтня 1949[1] (67 років) Ерінген[1] | |||||||||||||||||
| Країна |
 Німеччина | |||||||||||||||||
| Діяльність | офіцер ВМФ Німеччини | |||||||||||||||||
| Знання мов | німецька | |||||||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна | |||||||||||||||||
| Військове звання |
 Віце-адмірал запасу | |||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||
Біографія ред.
12 квітня 1898 року вступив у ВМФ кадетом. Закінчив військово-морське училище (1900) зі спеціальним курсом. Служив на надводних кораблях і міноносцях. З 4 березня 1908 по 31 березня 1910 року командував підводним човном U-1, один з перших офіцерів підводного флоту. З 1912 року — керівний співробітник Управління та інспекції підводного флоту. Учасник Першої світової війни. З 5 листопада 1914 по 12 травня 1915 року — командир спеціального судна «Вулкан» і директор бойової підготовки підводників. З 29 березня 1915 року — командувач підводною флотилією «Фландрія», з 1 жовтня 1917 року — керівник підводних човнів у Фландрії. Командир і організатор підводної війни проти франко-британського флоту на Півночі Франції, мав величезний авторитет в підводному флоті. 1 листопада 1918 року переведений в Адмірал-штаб. З 16 грудня 1918 року — начальник Управління служби підводного флоту, попри заборону Німеччині мати підводний флот, зробив все зусилля, щоб зберегти кадри підводників. 26 січня 1920 вийшов у відставку, в 1920-34 роках — радник при фінському і аргентинському ВМФ. 1 червня 1934 року повернувся на службу і 1 листопада 1934 року призначений начальником управління підводної оборони в Морському управлінні. З 18 жовтня 1935 по 16 лютого 1938 року — начальник Статистичного управління ОКМ. Консультував командування флотом з питання використання підводних човнів. 31 травня 1943 вийшов у відставку.
Нагороди ред.
- Орден Червоного орла 4-го класу
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Орден «За ваійськові заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами і короною
- Ганзейський Хрест (Любек)
- Орден дому Саксен-Ернестіне, лицарський хрест 2-го класу
- Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го і 1-го класу
- Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) 2-го і 1-го класу
- Орден Вюртемберзької корони, лицарський хрест з мечами
- Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
- Орден Зірки Румунії, офіцерський хрест
- Pour le Mérite (27 жовтня 1917)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
Література ред.
- Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. – М.: Эксмо, 2005. ISBN: 5-699-10354-6
Посилання ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #1012764311 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.