Вікіпедія

Карло Бігатто

італійський футболіст

Карло Бігатто (італ. Carlo Bigatto, 29 серпня 1895, Бальцола — 16 вересня 1942, Турин) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Карло Бігатто
Карло Бігатто
Карло Бігатто
Особисті дані
Народження 29 серпня 1895(1895-08-29)
  Бальцола, Італія
Смерть 16 вересня 1942(1942-09-16) (47 років)
  Турин
Зріст 172 см
Вага 70 кг
Громадянство  Італія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
?–1910 Італія «Юньйор» ? (?)
1910–1913 Італія «П'ємонте» ? (?)
1913–1931 Італія «Ювентус» 234 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1925–1927 Італія Італія 5 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1934–1935 Італія «Ювентус»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуб «Ювентус», а також національну збірну Італії.

Дворазовий чемпіон Італії (як гравець). Чемпіон Італії (як тренер).

Клубна кар'єра ред.

У футболі дебютував виступами за команду «Юньйор». Протягом 1910—1913 років захищав кольори клубу «П'ємонте».

1913 року перейшов до клубу «Ювентус», за який відіграв майже 18 років. Дебютував у офіційному матчі 12 жовтня 1913 року в 18-річному віці матчі проти клубу «Лібертас» (Мілан), що завершився перемогою туринців з рахунком 3:1.[1] Бігатто забив у цьому матчі третій гол своєї команди[2], який залишиться єдиним його голом у чемпіонаті Італії за кар'єру.[3]

Карло швидко став відомою особистістю в футбольних колах не лише через футбольні здібності, але й через дві примітних особливості. По-перше, це його імідж: Бігато грав у капелюсі, що спускався до вух[4][5], який разом з довгими вусами надавав йому «піратського» вигляду.[6][7] По-друге, Карло мав рідкісну для спортсмена звичку: викурювати до 140 сигарет в день.[4][8]

Розпочинав у команді як центрфорвард, але згодом перекваліфікувався у півзахисника. Швидко став одним з лідерів команди і багаторічним капітаном.[5] В 1915 році пішов на фронт у піхотну бригаду Пінероло.[4]. Основним видом його діяльності була деревообробна промисловість, через що Бігатто всю кар'єру грав за клуб виключно як любитель, не отримуючи зарплатні.[4][5]

В 1926 році виборов з командою титул чемпіона Італії. Був одним з провідних гравців тієї команди, разом з такими футболістами як Джанп'єро Комбі, Вірджиніо Розетта, Ференц Хірзер, Федеріко Мунераті. Останній матч у складі клубу зіграв 21 грудня 1930 року проти «Лаціо» (1:2) в першому з п'яти поспіль чемпіонських сезонів команди на початку 1930-х років.

Виступи за збірну ред.

1925 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в матчі проти збірної Франції (7:0).[9] Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 3 роки, провів у її формі 5 матчів. В цих матчах італійська команда жодного разу не програла (4 перемоги і 1 нічия).

Кар'єра тренера ред.

В ролі тренера працював в «Ювентусі» в 1935 році разом з Бенедетто Голою[10][11][12], наприкінці сезону 1934/35, у якому клуб вп'яте поспіль завоював чемпіонський титул.

Помер 16 вересня 1942 року на 48-му році життя у місті Турин після тривалої хвороби.

Статистика виступів ред.

Статистика виступів за збірну ред.

 Статистика матчів і голів за збірну —   Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
22-3-1925 Турин Італія   7 – 0   Франція товариський матч -   25'
8-11-1925 Будапешт Угорщина   1 – 1   Італія товариський матч -
17-1-1926 Турин Італія   3 – 1   Чехословаччина товариський матч -
21-3-1926 Турин Італія   3 – 0   Ірландія товариський матч -   46'
17-4-1927 Турин Італія   3 – 1   Португалія товариський матч -
Усього Матчів 5 Голів 0

Титули і досягнення ред.

Як гравця ред.

«Ювентус»: 1925-1926, 1930-1931

Як тренера ред.

«Ювентус»: 1934-1935

Примітки ред.

  1. ↑ Профіль на juworld.net. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 22 вересня 2020.
  2. ↑ Протокол матчу. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 22 вересня 2020.
  3. ↑ Більшість джерел вказують, що Бігато забив лише один гол у чемпіонатах Італії, хоча за підрахунками сайту juworld.net у нього їх два: ще один у сезоні 1920/21
  4. ↑ а б в г Carlo BIGATTO ilpalloneracconta.blogspot.it
  5. ↑ а б в Il primo storico capitano bianconero giocò la sua prima partita il 12 ottobre 1913
  6. ↑ Claudio Moretti, 1001 storie e curiosità sulla grande Juventus che dovresti conoscere, розділ «gli conferivano un singolare aspetto piratesco»
  7. ↑ Nicola Calzaretta, I colori della vittoria, розділ «Il caschetto da pirata della prima bandiera», ст. 19
  8. ↑ Claudio Moretti, 1001 storie e curiosità sulla grande Juventus che dovresti conoscere, розділ «Le centoquaranta sigarette al giorno.»
  9. ↑ Протокол матчу. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 22 вересня 2020.
  10. ↑ STORIA Tutti gli allenatori della Juventus. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 22 вересня 2020.
  11. ↑ Tutti gli allenatori della Juventus. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано 22 вересня 2020.
  12. ↑ Juve, il poker d’oggi e il quinquennio dorato [Архівовано 2017-01-03 у Wayback Machine.]

Посилання ред.

  Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карло_Бігатто&oldid=36262403