Карлаш Олексій Анатолійович

Олексій Карлаш;
	Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	30 березня 1993; Розкопанці
Смерть	23 червня 2019 (26 років); (помер від поранень)
Громадянство	Україна
Псевдо	«Карлсон»
Військова служба
Роки служби	2014-2015; 2016; 2018—2019
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	54 ОМБр
Війни / битви	Російсько-українська війна Бої під Попасною (з 2014);
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олексі́й Анато́лійович Карлаш (1993—2019) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни^[1].

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карлаш.

Життєпис ред.

Народився 1993 року в селі Розкопанці (Богуславський район, Київська область); 2008-го закінчив розкопанецьку школу. 2013 року закінчив Коледж ресторанного сервісу і туризму НУХТ. Працював кухарем виробництва — у ресторані «Готельний комплекс Русь».

Добровольцем пішов на війну 12 липня 2014-го, воював в 54-му батальйоні. Демобілізувався, працював в «Оксі таксі». У грудні 2018 року знову вирушив в зону боїв; молодший сержант, старший стрілець 3-го відділення 3-го взводу 6-ї роти, 2-й механізований батальйон 54-ї бригади. Загалом пройшов 3 ротації: річну та дві по півроку; останній контракт підписав 20 січня 2019-го.

19 червня 2019 року у вечірню пору під час обстрілу спостережного посту в районі міста Попасна терористами з СПГ-9 та іншого озброєння, зазнав важкого осколкового поранення голови. Удар був таким сильним, що розірвало захисного шолома, у коматозному стані був доправлений до Харківського військового шпиталю, де переніс тривалу операцію.

23 червня 2019-го вранці помер, не приходячи до свідомості.

Уночі з 25 на 26 червня Олексія Богуславщина зустрічала живою колоною, стоячи на колінах. Його з квітами і свічками в руках провели до рідного порогу.

26 червня 2019 року похований у Розкопанцях^[2].

Без Олексія лишились батько Анатолій Омелянович та мама Світлана Степанівна і двоє братів.

Нагороди та вшанування ред.

Указом Президента України № 93/2020 від 18 березня 2020 року за «особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу» нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно)^[3]
30 листопада 2019 в школі, котру закінчив Олексій, відкрито меморіальну дошку його честі^[4]