Карельський берег

Каре́льський бе́рег — історична назва західного узбережжя Білого моря.

Карельський берег
66°27′47″ пн. ш. 33°27′47″ сх. д.
Країна	Росія
Тип	узбережжя
Карельський берег Карельський берег (Росія)
Карельський берег у Вікісховищі

Простягається від Кандалакської затоки до річки Кем. Є північною ділянкою Прибеломорської низовини.

Назва закріпилася з XV століття, коли Марфа Борецька та Соловецький монастир скупили землі й рибні лови, на яких лежали села з карельським населенням.

Має декілька глибоко врізаних заток-губ (Княжа, Ковда, Чупа тощо), уздовж берега — низка островів (найбільші — Великий, Оленячий, Кереть, Пежострів, Никитин). Північна частина більш піднесена й порізана, ніж південна. На березі хвойна рослинність. Багато боліт.

На узбережжі розташований заповідник «Кандалакський».

Найважливіший порт — Кем. Інші населені пункти на березі — Чупа, Кузема, Федосіївка, Біле Море, Зеленоборський, Лісозаводський, Ковда, Чкаловський, Гридино і Калгалакша.

На Карельському березі у Біле море впадають річки: Лупче-Савино, Вірма, Канда, Небло, Ковда, Кузема, Калга.

Ділянки моря, прилеглі до берега, є місцем рибного промислу.

Посилання

• Карельский берег. Велика радянська енциклопедія. Архів оригіналу за 13 липня 2012. Процитовано 26 березня 2022.