Карагандинська ТЕЦ-3
Карагандинська ТЕЦ-3 — теплова електростанція в центральній частині Казахстану.
.jpg) | ||||
| 49°54′51″ пн. ш. 73°14′07″ сх. д. / 49.91440000002777566° пн. ш. 73.235300000027777401° сх. д.Координати: 49°54′51″ пн. ш. 73°14′07″ сх. д. / 49.91440000002777566° пн. ш. 73.235300000027777401° сх. д. | ||||
| Країна |
 Казахстан | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування |
Казахстан | |||
| Введення в експлуатацію | 1977—1978 (турбіни 1 — 3), 1990 (турбіна 4), 2012 (турбіна 5), 2016 (турбіна 6) | |||
| Вид палива | вугілля | |||
| Водозабір | канал Іртиш — Караганда | |||
| Котельні агрегати | 7 парових Барнаульський котельний завод БКЗ-420-140-5 (котли 1 — 7), 1 Харбінський завод HG-670/14-YM20 (котел 8) | |||
| Турбіни | всі парові, 3 Уральський турбомоторний завод Т-110/120-130-3 (турбіни 1 — 3), 1 Уральський турбомоторний завод Т-110/120-130-5 (турбіна 4), 1 Силові машини Т-120/140-12,8 (турбіна 5), Харбінський завод СС-110/120-12,7/0,23 (турбіна 6) | |||
| Електрогенератори | 4 Новосибірський турбогенераторний завод ТВФ-120-2УЗ (турбогенератори 1 — 4), 1 ТЗФП-160-2МУ3 (турбогенератор 5) | |||
| Встановлена електрична потужність |
670 / 532 (номінальна / фактична) | |||
| Встановлена теплова потужність |
1069 Гкал/год | |||
| Материнська компанія | ТОВ «Караганда Энергоцентр» | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  Карагандинська ТЕЦ-3 | ||||
 | ||||
 Карагандинська ТЕЦ-3 у Вікісховищі | ||||
В 1977—1980 роках на майданчику станції ввели в дію чотири парові котли виробництва Барнаульського котельного заводу типу БКЗ-420-140-5 продуктивністю по 420 тонн пари на годину. Вони живили три парові турбіни від Уральського турбомоторного заводу типу Т-110/120-130-3 потужністю по 110 МВт, які стали до ладу в 1977 (дві) та 1978 роках (станційні номери 1 — 3).
В 1990-му запустили ще одну турбіну від Уральського турбомоторного заводу типу Т-110/120-130-5 потужністю 110 МВт (номер 4). Крім того, в 1987, 1989 та 1995 роках ввели в дію ще три парові котли Барнаульського котельного заводу типу БКЗ-420-140-5 продуктивністю по 420 тонн пари на годину.
У 2012-му стала до ладу парова турбіна виробництва концерну «Силові машини» типу Т-120/140-12,8 потужністю 120 МВт.
В 2016-му додали постачені китайським виробником з Харбіну паровий котел типу HG-670/14-YM20 продуктивністю 670 тонн пари на годину та парова турбіна СС-110/120-12,7/0,23 потужністю 110 МВт. Таким чином, загальна електрична потужність станції досягнула 670 МВт при тепловій у 1069 Гкал/год. Втім, показник фактичної потужності при цьому становив 532 МВт.
Як паливо ТЕЦ споживає вугілля.
Для видалення продуктів згоряння звели два димарі висотою 180 та 270 метрів.
Вода для охолодження надходить з каналу Іртиш — Караганда.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 110 кВ та 220 кВ.[1][2][3][4][5][6]
Примітки ред.
- ↑ Карагандинская ТЭЦ-3 | Энергетика Северного и Центрального Казахстана. электрические сети (ru-RU) . Процитовано 14 січня 2024.
- ↑ ЭНЕРГЕТИКА КАЗАХСТАНА Движение к рынку Алматы 1998 г (PDF).
- ↑ Общая информация » ТОО Караганда Энергоцентр. www.kec.kz. Процитовано 14 січня 2024.
- ↑ История компании » ТОО Караганда Энергоцентр. www.kec.kz. Процитовано 14 січня 2024.
- ↑ До конца 2011 года на Карагандинской ТЭЦ-3 появится новая турбина. diapazon.kz (рос.). 14 січня 2024. Процитовано 14 січня 2024.
- ↑ - ЕЭП. ecoportal.kz. Процитовано 14 січня 2024.