Карагандинська ТЕЦ-1
Карагандинська ТЕЦ-1 — теплова електростанція в центральній частині Казахстану.
 | ||||
| 49°50′30″ пн. ш. 73°04′48″ сх. д. / 49.84166666669477763° пн. ш. 73.08000000002778052° сх. д.Координати: 49°50′30″ пн. ш. 73°04′48″ сх. д. / 49.84166666669477763° пн. ш. 73.08000000002778052° сх. д. | ||||
| Країна |
 Казахстан | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування |
Казахстан | |||
| Введення в експлуатацію | 1960—1966 (турбіни 1 — 6), 1967—1969 (водогрійні котли) | |||
| Модернізація | не пізніше кінця 1990-х (модернізація турбіни 1) | |||
| Вид палива | вугілля | |||
| Котельні агрегати | 6 парових Барнаульський котельний завод БКЗ-50-39Ф (котли 1 — 6), 3 водогрійні Бійський котельний завод ПТВМ-100 (котли 1В, 23В та 3В) | |||
| Турбіни | всі парові, 1 Брянський машинобудівний завод ПТ-12-35 / ПТР-8-35/5/0,5 (турбіна 1, до / після модернізації), 4 Калузький турбінний завод ПР-6-1 (турбіни 2 — 5) | |||
| Електрогенератори | 1 Харківський електромеханічний завод Т-2-12-2 (турбогенератор 1), 4 Лисьвенський турбогенераторний завод Т-2-6-2 (турбогенератори 2 — 5) | |||
| Встановлена електрична потужність |
36 (1966), 32 (не пізніше кінця 1990-х) | |||
| Встановлена теплова потужність |
160 Гкал/год (1966), 460 Гкал/год (1969) | |||
| Річне виробництво електроенергії, млн кВт·год |
140 (1986) | |||
| Материнська компанія | ТОВ «Караганда Энергоцентр» | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  Карагандинська ТЕЦ-1 | ||||
 | ||||
 Карагандинська ТЕЦ-1 у Вікісховищі | ||||
В 1960—1964 роках на майданчику станції ввели в дію шість парових котлів виробництва Барнаульського котельного заводу типу БКЗ-50-39Ф продуктивністю по 50 тонн пари на годину. Вони живили п'ять парових турбін — одну Брянського машинобудівного заводу типу ПТ-12-35 потужністю 12 МВт (введена в 1960-му, станційний номер 1) та чотири Калузького турбінного заводу типу ПР-6-1 потужністю по 6 МВт (по дві стали до ладу в 1962 та 1966 роках, номери 2 — 5). Таким чином, електрична потужність ТЕЦ досягнула 36 МВт при тепловій потужності на рівні 160 Гкал/год.
В 1967—1969 роках теплову потужність станції підсилили трьома водогрійними котлами від Бійського котельного заводу типу ПТВМ-100 продуктивністю по 100 Гкал/год.
Як паливо ТЕС споживає вугілля.
Для видалення продуктів згоряння звели два димаря висотою 60 та 100 метрів.[1][2][3][4]
Примітки ред.
- ↑ Общая информация » ТОО Караганда Энергоцентр. www.kec.kz. Процитовано 14 січня 2024.
- ↑ Карагандинская ТЭЦ-1 | Энергетика Северного и Центрального Казахстана. электрические сети (ru-RU) . Процитовано 14 січня 2024.
- ↑ ЭНЕРГЕТИКА КАЗАХСТАНА Движение к рынку Алматы 1998 г (PDF).
- ↑ - ЕЭП. ecoportal.kz. Процитовано 14 січня 2024.