Канторо́вич Соломо́н Іллі́ч (1892(1892), Катеринослав[1] — 16 серпня 1937) — організатор охорони здоров'я, народний комісар охорони здоров'я УСРР. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в червні 1930 — січні 1932 р. Член ЦК КП(б)У в січні 1932 — травні 1937 р. Член ВУЦВК двох скликань.

Канторович Соломон Ілліч
Канторович Соломон Ілліч
1929 — 1937
 
Народження: 1892(1892)
Катеринослав
Смерть: 16 серпня 1937(1937-08-16)
тюремна камера
Нагороди: Орден Трудового Червоного Прапора (УСРР)

БіографіяРедагувати

1917 року закінчив медичний факультет Ростовського університету, працював військовим лікарем. Член РКП(б) з 1918 року.

Працював в Народному комісаріаті соціального забезпечення, входив до складу губвиконкому. У 1919—1920 роках очолював санітарну службу 12-ї армії Київського військового округу. З 1920 завідував Харківським губернським відділом охорони здоров'я. Входив в склад колегії Наркомздоров'я УСРР.

У 1926—1929 роках — заступник народного комісара охорони здоров'я УСРР; заступник голови виконавчого комітету Харківської окружної Ради — голова Харківської окружної планової комісії (до січня 1929 року).

З 1929 року — народний комісар охорони здоров'я УСРР.

У 1937 році — заступник народного комісара охорони здоров'я СРСР.

Спрямовував зусилля на організацію перших медично-санітарних частин на промислових підприємствах, санітарно-епідеміологічних станцій, колгоспних пологових будинків, щодо зниження інфекційної захворюваності, по посиленню поширення знань про санітарну культуру.

23 липня 1937 року арештований НКВС у Москві по сфальсифікованій «справі керівників Наркомздоров'я СРСР». Під час слідства етапований до Київської тюрми, де й помер 16 серпня 1937 року.

За успішне проведення заходів по боротьбі з епідеміями постановами ВУЦВК нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора УСРР.

Посмертно реабілітований 1956 року.

ПриміткиРедагувати

  1. В деяких виданнях місцем народження наводиться Речиця Гомельської області.

ДжерелаРедагувати