Калкан (щит)

Калка́н (тур. kalkan — «щит») — круглий щит, типовий в XVI—XVIII століттях для Персії, Османській імперії, Кримського ханства^[2] та Середньої Азії, а також побутував у Східній Європі: Речі Посполитій, Московії^[3], Угорщині та на теренах нинішньої України. Схожі щити застосовувалися на сході до Кореї і Китаю, їх поширення пов'язане з монгольським впливом.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Калкан (значення).

Калкан плели з пруття, яке спліталися в концентричні кола навколо каркаса, таким чином, утворюючи опуклу, конічну форми. Потім конструкцію обплітають кольоровими нитками. У центрі щити забезпечувалися залізним умбоном, а іноді додатково посилювалися накладками, які зазвичай закривали заклепки. У результаті виходила легка і міцна конструкція. Діаметр щитів становив 40-70 см. Під час бою їх долонею долонею по лямку.

Ще один спосіб використання — легка кіннота при нападі обстрілює ворога з луків, зав'язуючи короткий бій і відступає. Калкан у таких вершників знаходиться на спині, захищаючи її від стріл чи вогнепальної зброї противника^[4].

Під впливом калканів в Азії з'явилися аналогічні, але трохи менші щити, зроблені з товстої шкіри замість сплетених прутів.

До XVIII століття їх використання, в зв'язку з розвитком вогнепальної зброї та зменшення ролі холодного, припиняється. Однак в Середній Азії навпаки, це призвело до появи повністю закованих металом і суцільнометалевих щитів, що існували до другої половини XIX століття.

Примітки

↑ Солнцев, Ф. Г. «Древности Российского государства»
↑ Сокирко Олексій. Важкоозброєний татарський вершник. Середина XVII ст. Український тиждень. Архів оригіналу за 29 вересня 2016. Процитовано 5 січня 2021.
↑ С. П. Орленко (Москва). РУССКИЕ ЩИТЫ ОРУЖЕЙНОЙ ПАЛАТЫ XVII ВЕКА
↑ ЗБРОЯ КОЗАКІВ — ЧАСТИНА 3 — ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ЗБРОЮ. Чи використовували тоді луки. Kozak Media

Джерела

Л. А. Бобров, Ю. С. Худяков «Защитное вооружение среднеазиатского воина эпохи позднего средневековья». РГНФ N 01-01-00289а. [1]
PWN Leksykon: Wojsko, wojna, broń, Wydawnictwo Naukowe PWN, Warszawa 2001, ISBN 83-01-13503-9
М. Цурцумия. Эволюция средневековых щитов, укрепленных металлом. Военная археология. Сборник материалов научного семинара Российская академия наук. Институт археологии выпуск 4. М. — 2018

[1] Солнцев, Ф. Г. «Древности Российского государства»

[2] Сокирко Олексій. Важкоозброєний татарський вершник. Середина XVII ст. Український тиждень. Архів оригіналу за 29 вересня 2016. Процитовано 5 січня 2021.

[3] С. П. Орленко (Москва). РУССКИЕ ЩИТЫ ОРУЖЕЙНОЙ ПАЛАТЫ XVII ВЕКА

[4] ЗБРОЯ КОЗАКІВ — ЧАСТИНА 3 — ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ЗБРОЮ. Чи використовували тоді луки. Kozak Media

[2]

[3]

[1]

[4]