Калин Ігор Васильович
І́гор Васи́льович Калин (1988—2022) — український військовий, учасник російсько-української війни, що трагічно загинув під час російського вторгнення в Україну в лютому-березні 2022 року.
| Ігор Калин Калин Ігор Васильович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Старший солдат | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження |
8 квітня 1988 м. Коломия | |||
| Смерть |
28 жовтня 2022 (34 роки) (Уламкове поранення в серце) | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Псевдо | «Веремій» | |||
| Військова служба | ||||
| Роки служби | 2014—2018, 2022 | |||
| Приналежність |
Україна | |||
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |||
| Рід військ |
 Гірська піхота | |||
| Формування | ||||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
.svg){kind=small}
Життєпис ред.
Народився 8 квітня 1988 в місті Коломия, Івано-Франківська область.
Навчався в загальноосвітній школі № 7, тепер філія Коломийського ліцею № 5. Пізніше вступив у 14-е вище професійне училище. Опанував професію столяра. Закінчивши училище, продовжив здобувати освіту в Львівському національному аграрному університеті, де вивчився на інженера-будівельника. Ігор закінчив університет у 2010 році. Тоді ж зустрів свою майбутню дружину — Ірину. Через три роки вони створили сім'ю, а рік по тому в них народився первісток — Богданчик[1].
У 2014 спершу із кумом Василем хотіли приєднатися до лав полку «Азов». З 2014 до 2018 року в лавах добровольчого поліцейського батальйону «Івано-Франківськ» виконував завдання в Маріуполі та ближніх селах[2].
Потім деякий час працював за кордоном. І лише з 2020 року перебував вдома, з сім'єю. Працював зварювальником на приватному підприємстві. У січні 2022-го року сім'я Ігоря поповнилася — народився молодший син — Устим.
Знову на фронт пішов у перші дні великої війни. Служив розвідником у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Захищав Київщину, Донеччину[2].
З 22 травня 2022 року воював на Донеччині. Під час одного зі штурмів він з побратимами взяли у полон дванадцятьох «вагнерівців».
Загибель ред.
Загинув 28 жовтня 2022 року від уламкового поранення. Уламок російської протитанкової керованої ракети залетів під бронежилет і влучив у серце. Кавалер ордену «За мужність» І, ІІ та ІІІ ступенів[2].
Похований на Алеї Героїв (Міське кладовище). На приміщенні Коломийського ліцею № 7 відкрито пам'ятну дошку[1].
Нагороди ред.
- Нагороджений державною нагородою орденом «За мужність» ІІІ, ІІ[3] та І ступенів, повний кавалер ордену;
- нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «За взірцевість у військовій службі» III ступеня та медаллю «Захисник Вітчизни»
- Почесний громадянин міста Коломиї.
Примітки ред.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |