«Казки дядечка Римуса» — збірка казок американського письменника Джоеля Гарріса, заснованих на фольклорі темношкірих рабів американського Півдня. Оповідання ведеться від особи старого негра дядечка Римуса.

Казки дядечка Римуса
Uncle Remus
Uncle Remus title page, 1881.jpg
Жанр казка
Автор Джоель Чандлер Гарріс
Мова англійська
Видання 1881

CMNS: Цей твір у Вікісховищі

ЗмістРедагувати

До оригінальної збірки входить ряд казок, виданих у 1880—1948 роках, зокрема:

  • Uncle Remus: His Songs and His Sayings (1880)
  • Nights with Uncle Remus (1883)
  • Uncle Remus and His Friends (1892)
  • The Tar-Baby and Other Rhymes of Uncle Remus (1904)
  • Told By Uncle Remus: New Stories of the Old Plantation (1905)
  • Uncle Remus and Brer Rabbit (1907)
  • Uncle Remus and the Little Boy (1910)
  • Uncle Remus Returns (1918)
  • Seven Tales of Uncle Remus (1948)

Історія створенняРедагувати

20 липня 1879 року Гарріс вперше опублікував «Історію пана Кролика і містера Лиса, як її розповів дядечка Римус» в газетній колонці «Atlanta Constitution», коли він підміняв іншого редактора. Це була перша з 34 байок плантації, які згодом були видані книгою. Ці історії були в основному зібрані безпосередньо з афроамериканського фольклору. На той час вони стали революційними у використанні діалектів, тварин персонажів та описі пейзажів[1].

Головний герой циклу — Братик Кролик, трикстер, який здебільшого перемагав своїх ворогів хитрістю та кмітливістю, хоч і не завжди вдало. Серед інших персонажів, які його оточують, Братик Лис, Братик Вовк, Братик Ведмідь та ін.

Перша книга з казками дядечка Римуса була видана наприкінці 1880 року. Згодом у світ вийшли інші книги цього циклу. Останні три — вже після смерті автора[2].

РеакціяРедагувати

Казки користувались популярністю як серед темношкірих, так і серед білих читачів. Марк Твен у 1883 році відмітив, що Гарріс «у сфері опису афроамериканського діалекту єдиний майстер в країні».

Редьярд Кіплінг у листах Гаррісу писав, що його казки «побігли як пожежа через англійські громадські школи... Ми зловили себе на цитуванні цілих сторінок Дядечка Римуса, які виявилися вплетені в тканину шкільного життя».

Джеймс Велдон Джонсон назвав збірку казок «найбільшим твором фольклору, яке видавала Америка».

КритикаРедагувати

Деякі автори і громадські діячі критикують Гарріса, за те що той нібито «привласнив собі афроамериканський фольклор». Еліс Вокер, письменниця з Ітонтона і землячка Гарріса, написала ессе «Дядечка Римус мені не друг» (англ. Uncle Remus, No Friend of Mine), в якій звинуватила письменника, що той «вкрав добру долю моєї спадщини».

Крім того, деякі автори сприйняли ідеалістичні відносини між старим негром-рабом і хлопчиком з родини плантатора, якому він розповідає свої казки, як спробу виправдати рабство.

ПриміткиРедагувати

  1. Goldthwaite, 254 −257
  2. Page, Walter Hines. «The New South.» Boston Post, September 28, 1881

ПосиланняРедагувати