Кавун Вероніка Олексіївна

українська поетеса

Вероніка Олексіївна Каву́н (нар. 15 червня 1985, Житомир) — українська поетеса. Член Національкої спілки письменників України (2004). Перекладачка творів американського поета Едвард Каммінгс ( 2002, Житомир). Лауреатка літературного конкурсу «Гранослов».[1]

Вероніка Кавун
Ім'я при народженні Вероніка Олексіївна Кавун́
Народилася 15 червня 1985(1985-06-15) (38 років)
Житомир, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність поетка
Членство Національна спілка письменників України

Життєпис ред.

Вероніка Кавун народилася 15 червня 1985 року в місті Житомирі[2]. Закінчуючи в Житомирі 11 клас, за проґрамою обміну учнями між Україною та США вчилась в американській школі (2001—2002).

Працювала на Житомирському радіо, кореспондентом в газетах «Слово Просвіти» (Київ), «Вісник» (Луцьк).

Співзасновник та керівник (2002—2004) ЖОМТО "Мистецька ґільдія «Nеабищо».

Із переїздом у Львів з 2004 року почала представляляти ґільдію на виїзді: «Nеабищо. Львівський екзил». У той же час Богдан Горобчук представляв у Києві «Nеабищо. Київський екзил»[3].

У 2008 році закінчила факультет журналістики Львівського національного університету. Мешкає у Львові.

Друкувалась в альманахах та часописах «Першість» (2001), «Зустріч 2000—2001», «Неабищо» (2002), «Провінція», «Гранослов» (Київ), «Останнїй zошит постфутуриzму» (2003), «Nеабищо the best» (2003), «Четвер» (Львів, 2004), «Бозна-640» (2006) тощо. У творчості звертається до проблем буття та самовизначення.

Доробок ред.

Автор поетичних збірок «Задзеркалля», «Завтра», «Зимні інтеґрали», «Плод» [4]

Примітки ред.

  1. Fullscreen Page. Writers (англ.). Процитовано 5 жовтня 2019.
  2. Пасічник, М.; Білоус, П.; Монастирецький, Л. (2010). Письменники Житомирщини. Кн. 1 (українською) . Житомир: Пасічник М. П. с. 42. ISBN 978-966-2936-48-3.
  3. Nеабищо (субота, 25 грудня 2010 р.). Мистецька ґільдія "Nеабищо": Історія. Ґільдія "Неабищо" - 2009. Мистецька ґільдія "Nеабищо". Процитовано 5 жовтня 2019.
  4. Кавун Вероніка Олексіївна - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 5 жовтня 2019.

Джерела ред.