Алакалуфи

Алакалу́фи (також відомі як алакалуф, алаквулуп або кавашкар) — південноамериканський індіанський народ, який відносять до вогнеземельців.

Алакалуфи Alacaluf, Kawésqar
жінка і чоловік алакалуфи, фото сер.ХХ ст.
Кількість	до 50 чол. (разом з метисами)
Ареал	Чилі  Аргентина
Близькі до	ягани, она (Вогнеземельці)
Мова	мова кавашкар іспанська
Релігія	традиційні вірування

Територія проживання, чисельність, родичі і субгрупи

Люди алакалуф мешкають в Чилі в районі Магелланової протоки на півострові Брансвік і островах Веллінгтона, Санта-Інес і Десоласьйон.

Чисельність населення алакалуфів ніколи не була великою, число їх спільноти історично завжди були меншим за 5 тисяч чоловік — на початок XIX століття їх нараховувалося 4 тисяч чоловік. Через винародовлення вже у 20-х роках XX століття алакалуфів лише 150 чоловік.

Станом на 2006 рік було зареєстровано лише 15 чистокровних алакалуфів, ще в півтора рази більшою є група метисизованих алакалуфів.

Люди алакалуф близькі іншим вогнеземельцям — яганам і она. Тим не менше вчені нараховують традиційні племена (роди), представники яких раніше включало середовище алакалуфів: адвіліін, аксанас, власне алакалуф, кален, каукауе, еноо, лечеел, таїхатаф, єкінауере.

Раса і мова

У антропологічному відношенні алакалуфи належать до окремої американської раси великої монголоїдної раси, що вирізняється низьким зростом, мезокефалією, пухкими губами.

Традиційна мова народу — кавашкар є ізольованою. Хоча зараз нею і доступна початкова шкільна освіта, головною проблемою лишається брак її носіїв.

Історія та господарство

Алакалуфи населяли західне узбережжя Патагонії і Вогняної землі та прилеглі острови. Заселення цих районів, ймовірно, відбувалося з півночі приблизно від 8—6 тисячоліття до н.е.

Контакти з іспанцями почалися у XVI столітті, посилилися у XIX столітті, що призвело до поширення хвороб і вимирання вогнеземельців.

Будівництво традиційної хатини алакалуфів

В 1930-х роках алакалуфи почали селитися на острові Веллінгтона у селищі Пуерто-Еден.

Алакалуфи традиційно, до середини XX століття, були кочовим народом, що промишляв переважно рибальством. Через прив'язаність до моря, алакалуфи зрідка практикували збиральництво їстівного коріння, і зовсім не займалися мисливством, обмінюючись його продуктами з сусідніми она, тим більше не знаючи сільського господарства.

Зараз не залишилось алакалуфів, що ведуть традиційний спосіб життя.

Традиційна культура

Для алакалуфів характерні знаряддя праці з мушель та кістки (каміння майже не використовувалося).

Традиційне житло — куполоподібна жердяна хатина.

Алакалуфи виготовляли човни з кори, після завоювання іспанцями — з дощок.

Джерела, посилання і література

• Народы мира. Историко-этнографический справочник., М.: «Советская энциклопедия», М., 1988, стор. 46 (стаття «Алакалуф») (рос.)
• Спільнота алакалуфів (англ.)
• Los indios Alacalufes (o Kawésqar) [Архівовано 27 березня 2008 у Wayback Machine.] (ісп.)
• Gusinde M. Die Halakwalup, Modlingen, 1974 (нім.)
• Музика алакалуфів [Архівовано 15 квітня 2008 у Wayback Machine.] (ісп.)
• Фотогалерея
• Алакалуф Ethno online (рос.)