Вікіпедія

Йосафат Лесів

О. Ілля (Йосафат) Лесів (28 липня 1917, Церківна, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 29 березня 2013, там же) — греко-католицький священник (ЧСВВ).

о. Йосафат Лесів
Ілля Лесів
Загальна інформація
Народження 28 липня 1917(1917-07-28)
с. Церківна, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Смерть 29 березня 2013(2013-03-29) (95 років)
с. Церківна, Калуський район, Івано-Франківська область
Служіння в церкві
Конфесія Католицизм
Постриг 07.04.1979

Життєпис ред.

Народився о. Ілля (Йосафат) Лесів 28 липня 1917 року в селі Церківна на Івано-Франківщині. Тут закінчив восьмирічну школу. В 1934–1939 рр. здобував духовну освіту в Гошівському монастирі Отців Василіян.[1]

У 1940 був направлений до воєнної частини м. Новосибірська, Росія. У 1947 році повернувся додому і підпільно дякував. Офіційно працював фінагентом, художником, а потім і лісорубом.

У 1970 році вступив до підпільної Стрийської семінарії, де провчився дев'ять років.

7 квітня 1979 року, на свято Благовіщення, у селі Вільхівка на Львівщині був висвячений на священника і одержав монаше ім'я — о. Йосафат ЧСВВ. Висвячував його Владика Йосафат Федорик ЧСВВ.[2]

Починаючи з 1995 року, отець ревно почав відбудовувати те, що зруйнувала радянська влада — храми. Під керівництвом отця Йосафата Лесіва збудовано два храми: Церква Різдва Пресвятої Богородиці в рідному селі Церківна і Церква Покрови Пресвятої Богородиці в селі Станківці[3]. Був співбудівничим монастиря Сестер Пресвятої Родини у Гошеві[4].

За свою душпастирську працю був відзначений Золотим Нагрудним хрестом з оздобами та орденом Святих Апостолів Петра і Павла[5]

Помер о. Йосафат Лесів 29 березня 2013 року[6].

Примітки ред.

  1. ↑ Життя і діяльність о. Йосафата Лесіва | Благодійна організація Фонд сприяння Радіо «Воскресіння». www.rr.lviv.ua. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 19 січня 2022.
  2. ↑ Владика Йосафат Федорик. Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви (укр.). Процитовано 4 лютого 2023.
  3. ↑ Пам’ятник о. Йосафату Лесіву освятили у с. Церківна. ugcc.if.ua. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.
  4. ↑ Гошів – Згромадження Сестер Пресвятої Родини – ЗСПР – Congregation of the Sisters of the Holy Family (укр.). Процитовано 4 лютого 2023.
  5. ↑ Преосвященний Владика їздив у Долину до воїна Христового, який не побоявся диявольського наступу радянської системи — Малакава. www.malakava.if.ua. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.
  6. ↑ Івано-Франківська Духовна Семінарія — Зі святими упокой Христе…. www.ifds.org.ua. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.

Джерела ред.

  1. Стасів Климентій Василь (о. ЧСВВ). Вартовий Господнього світильника / о. Климентій Василь Стасів (ЧСВВ). — Жовква: Місіонер, 2012. — 273 с. : іл.
  2. Гук В. Вірний син Христової Церкви / Василь Гук // Гук В. Я все віддав тобі, Україно. — Івано-Франківськ, 2017. — С. 222—224.
  3. Гук В. Отець Йосафат Лесів, ЧСВВ / Василь Гук // Гук В. Церківна і Станківці. — Івано-Франківськ, 2004. — С. 532—572.
  4. Лесів Йосафат // Ярич І. 1000-ліття в обличчях. Долина, Болехів, околиці: біогр. довід. / Іван Ярич. — Івано-Франківськ, 2008. — С. 156.
  5. Штурмак С. «Я боровся доброю борнею…» / Степан Штурмак // Свіча. — 2017. — 7 квіт. — С. 5.
  6. Головчин Ю. Наріжний камінь Христової віри / Юлія Головчин // Добра справа. — 2013. — 12 квіт. — С. 15.
  7. Лицур-Щадей Г. Молитва отця Йосафата / Галина Лицур-Щадей // Свіча. — 2013. — 5 квіт. — С.7.
  8. Головчин Ю. Відійшов у вічність найстарший священик Прикарпаття / Юлія Головчин // Вечірній Івано-Франківськ. — 2013. — 4 квіт. — С. 12.
  9. Гук В. Вірний син Христової Церкви / Василь Гук // Нова Зоря. — 2012. — 26 лип. — С. 3.
  10. Щадей М. Дорогою до Бога / Марія Щадей // Свіча. — 2012. — 23 берез. — С. 7.
  11. Злагода В. 90-те літо отця Йосафата / Віктор Злагода // Свіча. — 2007. — 4 серп.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Йосафат_Лесів&oldid=39037036