Йоганн Вільгельм фон Фюрстенберг

Йоганн Вільгельм фон Фюрстенберг (*Johann Wilhelm von Fürstenberg, 1500—1568) — 45-й магістр Лівонського ордену в 1557—1559 роках.

Йоганн Вільгельм фон Фюрстенберг
Johann Wilhelm von Fürstenberg
Народився	1500(1500) Нейгем
Помер	1568 Любим
Діяльність	військовослужбовець, поет
Титул	магістр Лівонського ордену
Термін	1557—1559 роки
Попередник	Генріх фон Гален
Наступник	Готтгард Кеттлер
Конфесія	католицтво
Рід	Фюрстенберги
Батько	Вільгельм фон Фюрстенберг
Мати	Софія фон Віттен

Життєпис

Походив з нейгемської (лицарської) гілки вестфальського баронського роду Фюрстенбергів. Молодший син Вільгельма фон Фюрстенберга, дроста (очільника округу) Нейгема, та Софії фон віттен. Народився 1500 року в Нейгемі (в графстві Арнсберг, Північна Вестфалія). Близько 1510 року Йогана Вільгельма було відправлено до Лівонії.

У 1523 році призначається шенком (на кшталт крайчого) в місті Ашераден. У 1524 році стає комтуром Ашерадена. У 1535 році отримує посаду комтура Динабургу. на цій посаді відповідав за прикордонні стосунки з великим князівством Литовським. Обіймав посаду до 1554 року.

1554 року призначається комтуром Фелліна. Невдовзі фактично поділив з маршалом Каспаром фон Мюнстером владу в Ордену при старому магістрі Генріхі фон Галені. При цьому Фюрстенберг стає прихильником союзу з Данією, а Мюнстер — з Польщею. У 1556 року домігся для себе посади коад'ютора (наступника) на посаді магістра Лівонського ордену. Це призвело до відкрито конфлікту з Каспаром фон Мюнстером. Коли в тому ж році з'явилася загроза перетворення Ризького архієпископства на світську державу, Йоганн Вільгельм фон Фюрстенберг прибув до Риги з військом і захопив архієпископа Вільгельма в полон. Втім, під тиском з боку Великого князівства Литовського він був змушений відступити. Крім того, наказ залишити Ригу надійшов в 1557 році від імператора Священної Римської імперії Фердинанда I на рейхстазі в Регенсбурзі.

У 1557 році після смерті фон Галена стає новим очільником Лівонського ордену. Невдовзі уклав Позвольський договір з польським королем і великим князем литовським Сигізмундом II Августом. Це було розцінено царем Іваном IV як порушення лівонсько-московського договору 1554 року. Разом з тим Йоганн Вільгельм фон Фюрстенберг відкинув зазіхання московського царя Івана IV Грозного на Нарву. При цьому Фюрстенберг погодився виплатити юр'ївську данину, але зібрав лише половину (30 тис. лівонських марок).

В результаті 1558 року московські війська вдерлися до Лівонії. Спроба магістра організувати оборону виявилася марною. Він звернувся по допомогу до Швеції, Данії, Священної Римської імперії та Великого князівства Литовського. У травні того ж року московити здобули Дерпт, в липні — Нарву, Ревель було взято в облогу. також було захоплено 20 фортець. Лівонці відбили Везенберг і низку невеликих фортець та навіть здійснили рейд на територію Московського царства, але Дерпт і Нарва лишалися під московською владою.

Фюрстенберг призначив своїм коад'ютором Готтгарда Кеттлера, з якими доволі швидко увійшов у протиріччя стосовно зовнішньої політики. Магістр стояв за союз з Данією, а Кеттлер — Польщею і Литвою. 18 вересня Фюрстенберг уклавдоговір з данським королем Крістіаном III, за яким останній обіцяв посередництво у перемовинах з Московським царством задля укладання мирного договору. також Данія обіцяла фінансову допомогу — 25 тис. талерів одночасно, 15 тис. талерів щомісячно, якщо посередництво виявиться невдалим. Натомість магістр Ордену обіцяв передати королю Гаррін і Вірланд (частини Північної Естляндії)

В січні 1559 року Фюрстенберг зазнав поразки при Тирзені. Тому вимушений був погодитися на нові данські умови, запропоновані королем Фредеріком II — уся Данська Естляндія і місто Феллін. Натомість Фюрстенберг вирішив зберегти за собою це важливе місто, пообіцявши Данії місто Нарву. Разом з цим данські посланці Клаус Урне і Петер Білле домовилися про перемир'я між Москвою і Орденом до 1 листопада 1559 року.

В свою чергу його суперникові Кетлеру вдалося тимчасово стабілізувати військову ситуацію. В результаті провідна роль в політиці Ордена перейшла до нього. Через територіальні поступки і перехід ордена під протекторат вдалося укласти союз з Сигізмундом II Августом, а також Швецією. Того ж року Фюрстенберг на ландтазі в Вендені був змушений відректися від посади магістра на користь Кеттлера, проте зберіг вплив в Лівонському ордені.

У квітні 1560 року Йоганн Вільгельм фон Фюрстенберг знову став очільником феллінського комтурства. Невдовзі Феллін опинився в облозі московського війська. Фюрстенберг тримався 2 тижні. Зрештою здався, потрапивши у полон. Його було відправлено до міста Любим. Фюрстенберг відкинув пропозицію московського царя стати герцогом Лівонії. Помер у 1568 року, оскільки після цього Орден більше не звертався до Москви про звільнення Фюрстенберга.

Джерела

• Ritterbrüder im livländischen Zweig des Deutschen Ordens. Köln: Böhlau, 1993. Nr. 277 (lk 243—244)
• Werner Saure. Wilhelm von Fürstenberg (1500—1568). In: Michael Gosmann (Hrsg.): Fürstenberger Skizzen — Streifzüge durch 700 Jahre westfälische Familien und Landesgeschichte. Arnsberg, 1995. S.33-38