Зюко Андрій Глібович

Зюко Андрій Глібович (22 жовтня 1918 р. – 02 лютого 1998 р.) – відомий вчений у галузі електричного зв’язку, автор багатьох наукових робіт, присвячених завадостійкості та ефективності систем передавання інформації; доктор технічних наук (з 1964 р.), професор (з 1965 р.), заслужений працівник вищої школи (з 1980 р.), віце-президент Академії зв’язку України (з 1993 р.).

БіографіяРедагувати

Андрій Глібович Зюко народився 22 жовтня 1918 року в с. Красний Ріг Брянської області (Росія). У 1938 році Зюко А.Г. вступив на фізико-математичний факультет Казанського державного університету.

У 1941-1945 рр. навчався у Військово-повітряній академії ім. М.Є. Жуковського. Воював на фронтах Другої світової війни.

У 1947 році А.Г. Зюко закінчив Московський електротехнічний інститут зв’язку (МЕІЗ), потім працював на кафедрі радіоприймальних пристроїв, навчався в аспірантурі цього ж інституту.

У 1952 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Пропускна здатність радіоліній і завадостійкість приймача при великому рівні флуктуаційних перешкод».

У 1964 році захистив докторську дисертацію на тему «Завадостійкість та ефективність систем зв’язку». На той час А.Г. Зюко працював у Новосибірському електротехнічному інституті зв’язку.

У 1965 році Андрій Глібович Зюко отримав звання професора.

З 1965 року А.Г. Зюко працював в Одеському електротехнічному інституті зв’язку ім. О.С. Попова (ОЕІЗ), очолює кафедру радіоприймальних пристроїв та теорії передачі сигналів (1965-1989). На кафедрі під керівництвом А.Г. Зюко виконано багато науково-дослідних робіт з теорії завадостійкості та ефективності супутникових систем зв’язку.

З 1989 року А.Г. Зюко працює професором на кафедрі теорії електричного зв’язку.

Помер 2 лютого 1998 року.

У 2003 року кафедрі теорії електричного зв’язку ОНАЗ ім. О.С. Попова для вшанування пам’яті великого вченого і педагога, який зробив вагомий внесок у теорію електричного зв’язку, присвоєно ім’я Андрія Глібовича Зюко.

Наукова діяльністьРедагувати

Зюко А.Г. є автором понад 70-ти наукових робіт, трьох монографій, двох підручників.

У 1960-1970-х роках А.Г. Зюко сформував Одеську наукову школу статистичної теорії зв’язку.

У 1966 році розробив і впровадив нову навчальну дисципліну «Теорія передавання сигналів».

З 1967 року по 1998 рік був організатором симпозіумів із проблем завадостійкості й ефективності супутникових систем зв’язку.

У 1970 році завдяки А.Г. Зюко було засновано галузеву науково-дослідну лабораторію для дослідження проблем завадостійкості та ефективності супутникових систем зв’язку, розроблення високоефективних систем модуляції та кодування.

Під керівництвом А.Г. Зюко захищено 3 докторські та 35 кандидатських дисертацій.

У 1993 році А.Г. Зюко стає віце-президентом Академії зв’язку України. А.Г. Зюко неодноразово обирали головою Одеського обласного правління НТТ РЕЗ ім. О.С. Попова.

А.Г. Зюко був членом редколегій серії видань «Статистическая теория связи» та журналу «Электросвязь».

Наукові праціРедагувати

  • Помехоустойчивость и эффективность систем связи / Зюко А.Г. – М. : Связьиздат, 1963. – 319 с.
  • Зюко А.Г. Помехоустойчивость и эффективность систем связи : монография / А.Г. Зюко. – М., Связь, 1972. – 359 с.
  • Зюко А.Г. Элементы передачи информации : монография / А.Г. Зюко. – К., Техніка, 1969. – 296 с.
  • Помехоустойчивость и эффективность систем передачи информации : монография / А.Г. Зюко, А.И. Фалько, И.П. Панфилов, В.Л. Банкет, П.В. Иващенко; под ред. А.Г. Зюко. – М., Радио и связь, 1985. – 272 с.
  • Зюко А.Г., Коробов Ю.Ф. Теория передачи сигналов : учебник для электротехнических ин-тов связи / А.Г. Зюко, Ю.Ф. Коробов. – М., Связь, 1972. – 280 с.
  • Теория электрической связи : учебник / А.Г. Зюко, Д.Д. Кловский, В.И. Коржик, М.В. Назаров ; под. ред. Кловского Д.Д. – М.: Радио и связь, 1989. – 432 с.
  • Радиоприемные устройства / А.Г. Зюко, Ю.Ф. Коробов, Г.И. Левитан, И.М. Симонтов, А.И. Фалько; под ред. А.Г. Зюко. – М., Связь, 1975. – 400 с.
  • Зюко А.Г. Основы теории передачи сигналов: учеб. пособие / А.Г. Зюко. – Одесса : ОНАС им. А.С. Попова, 1968. – 95 с.

ЛітератураРедагувати

  1. Учені вузів Української РСР / В.М. Попов, В.І. Полурез, Ю.П. Дяченко. – Київ, Вид. Київськ. університету, 1968. – 516 с. – С. 178.
  2. Піонер телекомунікаційної освіти та науки України. До 90-річчя Одеської національної академії зв'язку ім. О.С. Попова. 1920-2010 рр. / За ред. професора П.П. Воробієнка. – Одеса : ЛА "Піраміда", 2010. – 164 с.: іл. – С. 100.
  3. Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова : вчора і сьогодні / За редакцією Н.О. Котової, К.О. Танащук. – Одеса, 2005. – 123 с. – С. 77.
  4. Видные ученые Одессы. По воспоминаниям учеников и сотрудников. Вып. 6. – Одесса, Изд. Одесского государственного университета им. И.И. Мечникова. – 1995. – 91 с. – С. 35.
  5. Банкет В.Л., А.Г. Зюко завершает формирование статистической теории цифровой связи / Цифрові технології : збірник. – ОНАЗ ім. О.С. Попова, 2008. – Вип. 4. – 120 с. – С. 113-115.