Зосима (Валкевич)

Зосима Валкевич (5 вересня 1719 —13 березня 1793) — останній ставропігійний архімандрит Києво-Печерської лаври в 17621786 роках.

Зосима (Валкевич)
Ім'я при народженні Захарій Валкевич
Народився 5 вересня 1719(17190905)
с. Пантусів
Помер 13 березня 1793
Покровський Голосіївський чоловічий монастир
Поховання Києво-Печерська лавра
Підданство Російська імперія
Національність українець
Посада архімандрит Києво-Печерської Лаври
Термін 1762—1786 роки
Попередник Лука Білоусович
Наступник Самуїл Миславський
Конфесія православ'я
Рід Валкевичі
Батько Степан Валкевич
Мати Єфросинія Уманець
Герб

ЖиттєписРедагувати

Належав до української козацької старшини. Походив зі шляхетського роду Валкевичів власного гербу. Онук Василя Валкевича, першого представника роду в Гетьманщині. Син Степана Валкевича, бунчукового товариша, та Єфросинії Уманець, доньки військового товариша. Народився 1719 року у селі Пантусів Першої Стародубської сотні однойменного полку (сьогодні — село Пантусово Стародубського району Брянської області Російської Федерації). При народжені отримав ім'я Захарій.

На думку дослідників, Захар Валкевич здобув освіту у Києво-Могилянській академії. 6 квітня 1745 року прийняв від архімандрита Києво-Печерської лаври Тимофія Щербацького чернечий постриг з іменем Зосима на честь преподобного Зосими Соловецького. Через певний час він став ієромонахом, членом Духовного собору Лаври («соборним старцем») і блюстителем Ближніх печер («пещеры Преподобного Антония начальником»).

Після смерті архімандрита Луки Білоусовича у вересні 1761 року обирається новим архімандритом. У березні того ж року Зосима Валкевич з почтом вирушив до Санкт-Петербурга, де у Петропавлівському соборі 21 травня був висвячений в сан архімандрита новгородським архієпископом Димиртієм Сеченовим.

Багато опікувався справами Києво-Печерської лаври — на кошти жертводавців було позолочено бані Свято-Успенського собору і Великої лаврської дзвіниці, придбано іконостаси та різне церковне начиння для інших храмів. Також він підтримував листування з можновладцями-благодійниками Лаври — цесаревичем Павлом Петровичем та його дружиною. Архімандрит Зосима багато зусиль приклав до відновлення втрачених у великій пожежі 1718 року паперів на підтвердження прав Києво-Печерської лаври на її маєтності.

Незважаючи на тиск з боку Синоду, який вимагав друкувати книжки лише за російськими канонами, багато зусиль доклав до розвитку Лаврської друкарні. Саме за його часів видавалася як церковна, так і навчальна літератур, зокрема «Піярська граматика» — підручник з граматики польської мови, було здійснено видання букварів. Видані цією друкарнею книжки передавалися до бібліотеки Академії наук в Санкт-Петербурзі, найбідніших православних монастирів Російської імперії та за її межами.

У 1786 році згідно з Указом Синоду від 10 квітня «О штатах Киевской, Черниговской и Новгород-Северской епрахий» Києво-Печерська лавра втратила свої ставропігіальні права, її було підпорядковано київському і галицькому митрополиту, який з цього часу ставав одночасно і архімандритом Лаври. В результаті Зосима втратив посаду архімандрита, оскільки митрополит Самуїл Миславський став одночасно намісником Лаври.

Зосиму Валкевича призначили ігуменом Голосіївського монастиря. Самуїл Миславський фактично заборонив членам Духовного собору Києво-Печерської лаври радитися з Зосимою з економічно-господарських питань. Помер Зосима 1793 року, похований на території Лаври.

ДжерелаРедагувати