Зебін Едуард Миколайович
Едуа́рд Микола́йович Зе́бін (нар. 26 серпня 1976 — пом. 30 листопада 2016) — вояк 1-ї окремої штурмової роти Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», псевдо «Фізик», учасник російсько-української війни.
| Зебін Едуард Миколайович | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
26 серпня 1976 Дніпро |
| Смерть |
30 листопада 2016 (40 років) Авдіївка |
| Громадянство |
 Україна |
| Псевдо | Фізик |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2015—2016 |
| Приналежність |
Україна |
| Вид ЗС | Добровольчі формування |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Життєпис ред.
Народився 26 серпня 1976 року, в Дніпрі. До війни — мешканець м. Полтави.
Здобув добру освіту на Кіпрі, родина «Фізика» мешкає у Стокгольмі. Міг жити — лиха не знавши. Але він мав серце справжнього українця, і з початком Майдану «Фізик» брав безпосередню участь у Полтавському Євромайдані та Революції гідності.
У червні 2015 року, Едуард Миколайович прийшов до 17-ї РС ДУК ПС, а згодом став бійцем 1-ї окремої штурмової роти (група «Да Вінчі») ДУК ПС. Був філософом, хоч і мав інший позивний. Усе, сказане ним, мало свій глибокий сенс, і, що найголовніше — його душа вболівала за Україну, за її долю, за її світле майбутнє.
Мріяв відзняти свій фільм про козаків, Майдан та війну. Не шкодував себе та своїх сил, завжди готовий був прийти на допомогу. Справжній естет думки, «Фізик» зачаровував глибиною своїх поглядів та сприйняттям реальності.
Загинув 30 листопада вранці, поблизу Авдіївки, в результаті мінометного обстрілу наших позицій. Приблизно о 05:30, група «Фізика» потрапила під вогонь. Він зазнав уламкового поранення голови. За годину в Авдіївській лікарні його серце зупинилося.
Похований 1 грудня в с. Новоселівка Дніпропетровської області. У нього залишилися дружина, син та донька.
Нагороди та вшанування ред.
- Указом Президента України № 97/2021 від 12 березня 2021 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- Нагороджений відзнакою ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно)[2].
- 18 серпня 2020 року в Полтаві відкрили меморіальну дошку на фасаді будинку, у якому жив Едуард Зебін до того, як добровольцем вирушив на фронт[3].
Примітки ред.
- ↑ Указ Президента України від 12 березня 2021 року № 97/2021 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Наказ № 106/18 від 06 квітня 2018 року. PravyySektor.info. Офіційний сайт НВР «Правий сектор». Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 30 листопада 2021.
- ↑ У центрі Полтави відкрили меморіальну дошку учаснику АТО Едуарду Зебіну. golos.com.ua. Голос України - газета Верховної Ради України. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2021.
Джерела ред.
- Зебін Едуард Миколайович [Архівовано 27 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт НВР Правий сектор
- Зебін Едуард Миколайович [Архівовано 24 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |