Вісмарська затока дуже добре захищена затока в південно-західній частині Балтийського моря, на землі Мекленбург-Передня Померанія, в Німеччині. Вона одна з найкращих природніх гаваней на Балтійському морі і служила місцем для багатьох морських кораблів, а тепер її глибина 5 метрів стала мілкою для сучасних кораблів. Сьогодні затока являється предметом дослідження підводної археології. У Вісмарській затоці є ділянки, які являються бухтами, кожна з них відділена від других мисом і широким каналом. Кінці мисів вирівняні і простягаються на майже 20 км і закінчуються вздовж каналу, біля якого знаходяться ще інші затоки: Больтенхаген, Воленбергер, Эггерс[2]. Канал Брайтлінг між островом Поель і материком тоже рахується частиною затоки, яка на своїй північній частині являється берегом острова. Від західного мису до східного берега внутрішня затока досягає 20 км. Якірна стоянка захищена і має ромбічну форму на острові Пул, приблизно 5 км на південь від якорної стоянки і звужується до 3 км[3]. Основні води затоки розташовані біля острова Поель, який знаходиться в затоці Вісмара. Північна сторона острова розташована на заході до мису Гросклютцхйовед, північніше від села Клютц. Основний порт Вісмар знаходиться на відстані 30 км від міста Шверін.

Затока Вісмара
Зображення
Названо на честь Вісмар
Країна  Німеччина[1]
Адміністративна одиниця Мекленбург-Передня Померанія[1]
Категорія мап на Вікісховищі d
Мапа
CMNS: Затока Вісмара у Вікісховищі

Координати: 53°57′ пн. ш. 11°27′ сх. д. / 53.950° пн. ш. 11.450° сх. д. / 53.950; 11.450


Джерела ред.

Commons: Wismarer Bucht – Sammlung von Bildern

  • Literatur über Wismarer Bucht in der Landesbibliographie MV
  • Natur- und Vogelschutz Wismarbucht mit Befahrensregelungen
  1. а б GEOnet Names Server — 2018.
  2. Literatur über Wismarer Bucht in der Landesbibliographie MV
  3. Vertragsverletzung Spaniens durch Verstoss gegen die Vogelschutz-Richtlinie wegen Zulässigkeit der Jagd mit Leimruten. Natur und Recht. Т. 28, № 2. 2006-02. с. 95—97. doi:10.1007/s10357-005-0885-8. ISSN 0172-1631. Процитовано 3 травня 2021.