Заслужений льотчик-випробувач СРСР

Заслу́жений льо́тчик-випро́бувач СРСР — почесне звання СРСР, встановлене Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 серпня 1958 року. Присвоювалося льотчикам-випробувачам 1 класу авіаційної промисловості і Міністерства оборони СРСР за багаторічну творчу роботу в галузі льотних випробувань та досліджень нової авіаційної техніки, яка істотно посприяла прогресу авіації.

Заслу́жений льо́тчик-випро́бувач СРСР

За поданням Міністра авіаційної промисловості або Міністра оборони звання присвоювала Президія Верховної Ради СРСР. Особам, удостоєним звання «Заслуженого льотчика-випробувача СРСР», вручалася грамота Президії Верховної Ради СРСР і нагрудний знак, що носиться на правій стороні грудей, над орденами СРСР (при їх наявності).

Позбавити почесного звання «Заслуженого на льотчика-випробувача СРСР» могла лише Президія Верховної Ради СРСР за поданням суду, Міністра оборони або Міністра авіаційної промисловості. (СРСР)

Перші кавалери

Першими кавалерами почесного звання «Заслужений льотчик-випробувач СРСР» 17 лютого 1959 року стали:

• Анохін Сергій Миколайович
• Галицький Борис Карпович
• Галлай Марк Лазаревич
• Коккінакі Володимир Костянтинович
• Кочетков Андрій Григорович
• Нюхтіков Михайло Олександрович
• Опадчий Федір Федорович
• Рибко Микола Степанович
• Седов Григорій Олександрович
• Шиянов Георгій Михайлович

Див. також

• Заслужені льотчики-випробувачі СРСР

Джерела

• Указ Президиума Верховного Совета СССР от 14 августа 1958 г.// Ведомости Верховного Совета СССР. — 1958. — № 20. — С. 319.