Заробітчанські пісні
Заробітчанські пісні - тематична група соціально-побутових пісень, мотиви яких пов'язані з життям та умовами праці заробітчан [1].Тобто робітників що працюють на значному віддаленні від дому. Історично ці пісні оспівують сезонних робітників (які працювали на віддаленні від дому) на поміщицьких ланах, пасовиськах, промислах в артілях та ін. Сучасні зразки заробітчанських пісень оспівують актуальні моменти заробітчанства.
Практика сезонного заробітчанства існувала в 17-18 століттях, але була сконцентрована на чумакуванні, риболовецьких артілях, великих фільварках, на цукроварнях [2]. Заробітчанство набуло масового (і різноманітного) характеру після скасування кріпацтва у другій половині XIX ст. й охопило безземельну частину селян, які з центральної частини України подавалися у південні степи чи промислові райони Донбасу, на заробітки. Постійним місцем заробітчанства в другій половині ХІХ ст. були Таврія, Бессарабія, куди йшли тисячі знедолених заробітчан. З кінця ХІХ ст. починається заробітчанство в іноземні країни. Сучасне заробітчанство в основному відбувається в країни Східної Європи що породжує новий унікальний пласт заробітчанських пісень, що оспівують сучасні особливості і актуальні аспекти заробітчанства.
Виділення заробітчанських пісень в окрему групу пісень від бурлацьких, наймитських, батрацьких є дуже умовним, тому що характерні мотиви цих пісень спільні: нарікання на важку працю, "на чужій стороні" (на чужині), гірку долю, скрутний побут, самотність, розлуку з родиною тощо. Всі ці пісенні новотвори використовували, переосмислювали традиційну поетику, образи широкого спектра уже відомої фольклорної пісенності про родинне життя, сирітство, козацький та чумацький побут [3].
До найпопулярніших емігрантських пісень належать:Плине качур по Дунаю, "Заробітчани", "Заробітчанка", "На чужині", "Повертайся","На чужині мої батьки...", "Україно!!!".