Замкнутість фітоценозу

Замкнутість фітоценозу (англ. Closure of phytocenosis) — вибірковість «елементів», що поглинаються і утримуються фітоценозом (як елементів живлення, так і видів-складових фітоценозу) і «замикання» цих елементів або за допомогою кругообігу речовин в екосистемі або відновленням; одна з можливих складових стійкості фітоценозу. Замкнутість фітоценозу має два якісно різних аспекти: матеріально-енергетичний (круговорот і акумуляція в фітоценозі елементів живлення і поглинання, пов'язане з акумуляцією світлової енергії) і еколого-ценотичний (створення такого фітоценотичного режиму, який допускає зростання лише певного набору видів і лімітує їх розмноження).

Як фактори виникнення замкнутості фітоценозу виступають ценотичні фактори (див. взаємини в фітоценозі), фактори місцеперебування (діючі прямо або через ценотичні відносини) і іноді зоогенний і антропогенний вплив (наприклад, регулярні сінокосіння роблять луки замкнутими для дерев і чагарників). Замкнутість фітоценозів завжди вища у сталих спільнот; особливо низьку замкнутість фітоценозів мають агрофітоценози, що служить передумовою їх засмічення. Підвищення замкнутості агрофітоценозів (особливо посівів багаторічних трав) — одне iз актуальних завдань агрофітоценології.

Мірою замкнутості фітоценозу може служити запропонований Ю. А. Злобіним фітоценотичний бар'єр[1] — показник, що визначається па основі перевірки нульової гіпотези про те, що в структурі угруповання беруть участь види з константністю 50% і більше.

ЛітератураРедагувати

  • Куркин К. А. Системные исследования динамики луга. — М.: Наука, 1976. — 284 с.
  • Миркин Б. М., Розенберг Г. С. Толковый словарь современной фитоценологии. — М.: Наука, 1983. — 134 с.
  • Работнов Т. А. Фитоценология. — М.: Изд-во МГУ, 1978. — 384 с.

ПриміткиРедагувати

  1. Злобін Ю. А. Основи екології. — К.: Вид-во «Лібра», 1998. — 248 с.