Вікіпедія

Залежність від соціальних мереж

Залежність від соціальних мереж є захворюванням, спричиненим надмірним використанням соціальних мереж.[5] Фахівці в усьому світі і, зокрема, професор Димитрій Крістакіс, редактор журналу «JAMA Pediatrics», вважають, що «хоча це захворювання ще не було класифіковане як психопатологічне, воно поширюється в суспільній свідомості як потенційно проблематичний стан, знаходячи відображення в численних паралельних, визнаних розладах» і може стати «епідемією 21-го століття». Він також стверджує, що «зараз ми всі беремо участь у неконтрольованому експерименті над наступним поколінням дітей». Такий діагноз, як залежність від соціальних мереж, не визнається в Діагностичному і статистичному посібнику з психічних розладів. Проте, фахівці в галузі Синдрому гіперактивності з дефіцитом уваги одностайно стверджують, що для деяких людей порушення нервово-психічного розвитку в дитинстві та підлітковому віці стали непередбачуваними наслідками залежності від соціальних мереж. Це особливо помітно в дітей, які схильні до СГДУ (синдром гіперактивності і дефіциту уваги) на генетичному рівні.[6][7][8]

Соціальні мережі та СГДУ[1]
Дітям, які мають СГДУ, важче, ніж іншим, зосередитися й виконувати домашні завдання.[1]
Дітям, які мають СГДУ, важче, ніж іншим, зосередитися й виконувати домашні завдання.[1]
Дітям, які мають СГДУ, важче, ніж іншим, зосередитися й виконувати домашні завдання.[1]
Інші назви Дефіцитарний розлад уваги, гіперкінетичний розлад (МКЗ-10)[1], hyperkinetic disorder (ICD-10)
Спеціальність Психіатрія Освіта Антропологія Технології
Симптоми Емоційна дисрегуляція, виконавча дисфункція, соціальна ізоляція особистості, нездатність зосередитися, гіперактивність[2]
Ускладнення Біполярний афективний розлад, депресія, залежність від стимуляторів, суїцид[2]
Початок Діти від 6 до 12 років і старше[2]
Тривалість у багатьох триває все життя[2]
Причини Полігенетичні чинники ризику, причини освітнього характеру, причини соціального характеру, особливо соціальні мережі.[2]
Фактори ризику соціальні мережі, ігрова залежність, проблеми з освітою[2]
Метод діагностики використання контрольного переліку СГДУ сертифікованим спеціалістом, який має керівництво та ресурси канадського Альянсу з питань СГДУ тощо[2]
Диференціальна діагностика[en] Спочатку може знадобитися провести лікування багатьох супутніх захворювань (за наявності) фахівцем-психіатром.[2]
Профілактика Аналіз освітніх стратегій та індивідуалізованих технологічних стратегій для безпечного використання технологій[2]
Лікування Консультування, зміна стилю життя, дієта, технологічні стратегії, освітні стратегії, медичні препарати, родинні медіа-плани[2]
Препарати Стимулятори першої лінії для дітей та дорослих, якщо немає протипоказань, з наступним спостереженням (за необхідності), а також виключення або лікування супутніх захворювань. Це питання залишається спірним, але більшість керівництв наполягають на цих рекомендаціях.[2]
Прогнози Позитивний у разі вдалого комплексного лікування.[2]
Частота Невідома. Поєднання з залежністю від соціальних мереж, ігрової залежності, глобальною кризою. Різко зростає з кожним роком.[3] · [2]
Смерті Невідомо. Багато людей не лікуються, особливо в країнах Заходу. Смерть у результаті суїциду, автомобільні аварії, у тому числі за участі пішоходів, не є рідким явищем.[4]
Класифікація та зовнішні ресурси

Фахівці в усьому світі працюють над цією проблемою з наукової точки зору. Зокрема, Національний інститут здоров'я в грудні 2018 р. набрав 11 834 молодих людей для участі в масштабному дослідженні з нейровізуалізації, яке має намір вивчити багато аспектів розвитку дітей, включно з часом, який вони проводять перед екраном монітору.[9] Соціальні мережі часто ненавмисно докорінно змінюють способи мислення дітей, їхньої взаємодії й розвитку. Іноді такі зміни є позитивними, іноді — вкрай негативними. Незважаючи на те, що проблеми з психічним здоров'ям виникали впродовж усієї історії існування людини, на даний час учені не мають чіткого уявлення про прямі зв'язки між соціальними мережами та психічним здоров'ям. Є припущення, що вони залежать від того, яка платформа соціальної мережі використовується. Доведено, що є взаємозв'язок між хронічною залежністю від інтернету та Синдромом гіперактивності з дефіцитом уваги.[10][11][12]

Якщо людей, схильних до СГДУ, не лікувати, у них можуть розвинутися й інші психоневрологічні захворювання, особливо в умовах хронічного недосипання.[13]

Довідкова інформація ред.

 
Алегорія залежності від соціальних мереж

Соціальні мережі в сучасному розумінні з'явилися в 1997 році. Однією з перших була SixDegrees.com, що ґрунтувалася на теорії шести рукостискань. До 2000 року 100 мільйонів людей отримали доступ до мережі Інтернет, а MySpace стала першим справжнім сплеском використання соціальних мереж. Facebook була винайдена у 2004 році й на сьогодні налічує 2,27 мільярдів активних користувачів. Facebook Inc також є власником соціальних медіа-платформ Instagram і WhatsApp.[14]

Залежність від Інтернету вже декілька років визнана хворобою, особливо в таких країнах як Китай і Південна Корея. Більшість досліджень цього розладу присвячені ігровій залежності, а не залежності від соціальних мереж.[15]

Деякі вчені-медики довели, що дівчата та жінки більш схильні до залежності від соціальних мереж, аніж хлопці та чоловіки.[16] СГДУ в дівчат та жінок важче піддається лікуванню аніж у чоловіків загалом.[17]

Синдром гіперактивності з дефіцитом уваги або СГДУ — це порушення нервово-психічного розвитку, яке медики лікують індивідуально в кожному окремому випадку. Детально, на науковому рівні вивчається зв'язок між ігровою залежністю, СГДУ та залежністю від соціальних мереж.[18]

Нервово-психічний розвиток ред.

З дитинства й щонайменше до 20 років, за допомогою процесу синаптичного прунінгу, у людей видаляються мільярди зв'язків у мозку під час навчання та встановлення зв'язків.[19] Є теорія, відповідно до якої соціальні мережі можуть впливати на цей процес у тих людей, хто має до цього схильність.[20] Це може проявлятися в таких симптомах СГДУ, як емоційна дисрегуляція, неможливість зосередити увагу, гіперактивність і занепокоєння.

СГДУ лікується в кожному випадку окремо, залежно від людини та інших, наявних у неї патологій. Часто таке лікування завершується успішно без медикаментозного втручання. СГДУ трапляється й у багатьох дорослих.[2]

Є усталена еволюційна теорія, відповідно до якої гени, що зумовлюють схильність до СГДУ, раніше були адаптивними, тому багато людей мають схожі проблеми. Очевидно соціальні мережі загострюють ці проблеми до такого ступеня, що всі молоді люди, у яких схильність до залежності раніше була на генетичному рівні, зараз ризикують стати залежними від будь-чого, що викликає залежність.[21] · [22]

Стратегії ред.

Останні декілька років Facebook та інші соціальні мережі викликають велику кількість критики. Багато людей разом продовжують працювати над цією проблемою в усьому світі. Ці теорії впродовж довгого періоду часу мали багато суперечностей. Проте, з розвитком неврології з'являється все більше доказів на їхню користь.[23] · [24] · [25]

Педіатрія ред.

Професор Димитрій Крістакіс, редактор журналу «JAMA Pediatrics», став основним автором сімейного медіа-плану, який може використовувати будь-яка людина у світі  [1] [Архівовано 6 червня 2019 у Wayback Machine.][26] Він особливо рекомендує батькам дітей віком 1,5-2 років «уникати використання цифрових мереж, за винятком відео дзвінків». Поточні дослідження не дають чіткої відповіді на те, яка кількість часу, проведеного дитиною за монітором або в соціальній мережі, є надмірною. Проте, Американська академія педіатрів рекомендує обмежити час, що його дитина віком від 2 до 5 років проводить за екраном монітору, однією годиною перегляду високоякісних програм на день. Професор Крістакіс не рекомендує припиняти використовувати соціальні мережі та інші технології дітям, а лише рекомендує батькам звернути увагу на те, що саме замінюють собою технології. Він повідомив попередні результати дослідження, впродовж якого дітям у дитячій лікарні Сіетлу давали гратися справжніми іграшками і планшетними комп'ютерами і спостерігали за тим, що діти повертали більш охоче: іграшки чи планшетні комп'ютери. Дослідження триває.[27][27]

Антропологія ред.

Професор антропології Даніель Міллер в Університетському коледжі Лондона розпочав у 2018 р. п'ятирічне дослідження «ASSA» (Антропологія смартфонів, дорослішання та психічного здоров'я), яке складається з «десяти п'ятнадцятимісячних досліджень культурних особливостей в усьому світі», які збігаються в часі. Він зазначає, що вплив соціальних мереж є дуже специфічним залежно від країни й культури. Він стверджує, що «непрофесіонал може відкинути ці чинники, як несуттєві. Але антрополог поставиться до них серйозно, досліджуючи на емпатичному рівні кожну цифрову технологію в рамках широкого соціального та культурного контексту».[28] ІВін продовжує досліджувати вплив соціальних мереж в усьому світі, використовуючи технології, і проводить безплатні п'ятитижневі онлайн-курси під назвою «Антропологія соціальних мереж: Чому ми розміщуємо інформацію в Інтернеті».[29] «Курс базується на роботі дев'яти антропологів, кожен із яких провів 15 місяців у Бразилії, Чилі, індустріальному та аграрному Китаї, Англії, Індії, Італії, Тринідаді й Туреччині». Факультет антропології Університетського коледжу Лондона також опублікував безплатні книги про їхні поточні проекти в інтернеті[30]

Письменники та художники ред.

Доктор Лінн Келлі зі штату Вікторія, Австралія, опублікувала книгу під назвою «Код пам'яті», у якій йдеться про «дієві способи запам'ятовування, які використовувалися корінним населенням в усьому світі.[31] Вона виявила, що такий прадавній спосіб запам'ятовування є таємницею, яка стоїть за великими кам'яними монументами, як-от Стоунхендж, який багато років ставить у глухий кут археологів». Весняна програма бібліотеки Goldfields Library у 2016 р. сприяла тому, що «молоді письменники отримали чітку картину того, що відбувається, за допомогою книги доктора Лінн Келлі, яка розкриває таємницю Стоунхенджа». Це також сприяло тому, що «люди старшого віку змогли скористатися перевагами цифрової грамотності для вивчення тонкощів соціальних мереж, онлайн-музики на iTunes, ресурсів електронних бібліотек тощо».[32]

Психологія ред.

Психологи вже багато років працюють над переосмисленням концепцій залежності від смартфонів, СГДУ та залежності від соціальних мереж. Визнаний іспанський психолог Маріно Перез-Альварез у 2015 р. заявив, що потрібно провести метанаукову філософську оцінку з онтологічним запитанням «що таке СГДУ», та гносеологічним запитанням «як сама наука визначає та формує те, чим є СГДУ».[33]

Науковий журнал Frontiers in Psychology розглядає багато дослідницьких тем, відкритих до співробітництва в усьому світі, щодо цих питань, зокрема, у галузі неврології, вікової психології та соціальних мереж.

Неврологія ред.

Неврологи зазначили «зміни в анатомії мозку, пов'язані із залежністю від соціальних мереж».[34] Журнал «Trends in Cognitive Sciences» зазначив у 2015 р., що «Неврологи починають користуватися з доступності соціальних мереж для отримання нових уявлень про соціальні когнітивні процеси».[35] У 2018 р. журнал «Neuropsychopharmacology» опублікував працю під назвою «Визначення ризику використання психоактивних речовин на основі глибоких нейронних зв'язків і даних соціальної мережі Instagram».[36] Журнал Nature опублікував огляд на тему «Як аналіз і обробка даних можуть сприяти дослідженню психічного здоров'я».[37] Він також постійно публікує дослідження, що вивчають залежність. Багато неврологічних теорій, присвячених залежності, вважаються застарілими, деякі з них базуються на низці експериментів «Парк пацюків», які проводилися у 1970-х рр., і були опубліковані в журналі Pharmacology Biochemistry and Behavior.[38][39][40]

Журналістика ред.

За останні п'ять років ми дізналися багато інформації щодо Синдрому гіперактивності з дефіцитом уваги та залежності від соціальних мереж. Багато журналістів, які працюють у традиційних та онлайн-засобах масової інформації, повідомляли про це багато років.[41][42]

Технології ред.

Оскільки усвідомлення цих проблем розвивається, багато технологічних та медичних спільнот продовжують співпрацювати в пошуках нових рішень. Онлайн-сторінка журналу «ADDitude» постійно підтримує тих, кому поставлений діагноз СГДУ або подібний до нього, за допомогою Інтернету.[43] Apple Inc придбала в третьої сторони додаток та інкорпорувала його як «час, проведений біля монітору», пропагуючи цей додаток як невід'ємну частину iOS 12.[44] Німецька технологічна стартап-компанія розробила смартфон, який працює на базі ОС Android, спеціально призначений для мінімізації часу, який людина проводить за екраном. Газета News Corp опублікувала декілька стратегій мінімізації часу, що його людина проводить за екраном.[45] Повідомлялося, що банк Westpac New Zealand не розміщує рекламу в соціальних мережах.

Психіатрія ред.

Психіатрія не є точною медичною наукою, як, наприклад, неврологія. Вона використовує основні принципи медичної етики для аналізу, лікування психічних захворювань та запобігання несприятливим наслідкам психічних захворювань.[46] У психіатрії також аналізуються власні концепції та діагнози, які, за необхідності, переосмислюються. Багато політиків підтримують психіатрію під час цього процесу, зокрема, Наїд Ненші, чинний мер м. Калгарі, Канада, який у 2018 році заявив, що «нам потрібен підхід до психічного здоров'я, залежності та попередження злочинності в рамках усієї системи, й ми повинні вирішувати ці проблеми разом».[47]

У листопаді 2018 р. канадський Альянс із питань СГДУ провів конгрес, виступити на якому було запрошено багато доповідачів, включно з Наїдом Ненші і професором Кристакісом, редактором журналу «JAMA Paediatrics». Психіатри продовжують аналізувати, лікувати та сприяти обізнаності з питаннями спільного запобігання цим глобальним проблемам. Це відбувається на глобальному рівні під час проведення конференцій і конгресів для психіатрів.[48]

«CADDRA» є канадською неурядовою, непромисловою організацією. На своєму вебсайті вони позиціонують себе як відкриту організацію для психіатрів-практиків і фахівців у сфері охорони здоров'я, зацікавлених СГДУ. Учасники приєднуються до мережі фахівців у сфері охорони здоров'я в Канаді та за її межами. Учасники «отримують копію визнаного на міжнародному рівні канадського Практичного керівництва зі СГДУ та доступ до інших пільг і привілеїв».

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Griffiths, Mark; Kuss, Daria; Kuss, Daria J.; Griffiths, Mark D. (2017/3/17). Social Networking Sites and Addiction: Ten Lessons Learned. International Journal of Environmental Research and Public Health (англ.). 14 (3): 311. doi:10.3390/ijerph14030311. PMC 5369147. PMID 28304359. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 16 грудня 2018.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Canadian ADHD Practice Guidelines (PDF). caddra.ca. Архів оригіналу (PDF) за 2 березня 2020. Процитовано 12 грудня 2018.
  3. ↑ Radesky, Jenny (17 липня 2018). Digital Media and Symptoms of Attention-Deficit/Hyperactivity Disorder in Adolescents. JAMA (англ.). 320 (3): 237—239. doi:10.1001/jama.2018.8932. ISSN 0098-7484.
  4. ↑ Power, Thomas J.; Winston, Flaura K.; Elliott, Michael R.; Pfeiffer, Melissa R.; Metzger, Kristina B.; Curry, Allison E. (1 серпня 2017). Motor Vehicle Crash Risk Among Adolescents and Young Adults With Attention-Deficit/Hyperactivity Disorder. JAMA Pediatrics (англ.). 171 (8): 756—763. doi:10.1001/jamapediatrics.2017.0910. ISSN 2168-6203. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 16 грудня 2018.
  5. ↑ Suppe, Ryan (19 липня 2018). Teens who use digital media are more likely to develop ADHD. Essential Kids (en-au) . Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 12 грудня 2018.
  6. ↑ Groundbreaking study examines effects of screen time on kids. www.cbsnews.com (англ.). Архів оригіналу за 11 грудня 2018. Процитовано 15 грудня 2018.
  7. ↑ . 28. 13 квітня 2017: 75—75. doi:10.1038/scientificamericanmind0517-75. ISSN 1555-2284. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |consulté le= (можливо, |access-date=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |lire en ligne= (можливо, |url=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |numéro= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |périodique= (можливо, |publisher=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |titre= (можливо, |title=?) (довідка)
  8. ↑ Frontiers | Social Network and Addiction. www.frontiersin.org. doi:10.3389/conf.neuro.14.2009.06.054. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 15 грудня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  9. ↑ ABCD study completes enrollment, announces opportunities for scientific engagement. National Institutes of Health (NIH) (EN) . 26 листопада 2018. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 12 грудня 2018.
  10. ↑ Timsit, Anabelle. A new study links teens’ screentime with symptoms of ADHD. Quartz. Quartz. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 12 грудня 2018.
  11. ↑ Wang, Bing-qian; Yao, Nan-qi; Zhou, Xiang; Liu, Jian; Lv, Zheng-tao (19 липня 2017). The association between attention deficit/hyperactivity disorder and internet addiction: a systematic review and meta-analysis. BMC Psychiatry. 17. doi:10.1186/s12888-017-1408-x. ISSN 1471-244X. PMC 5517818. PMID 28724403. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 16 грудня 2018.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  12. ↑ Pies, Ronald (February 2009). Should DSM-V Designate “Internet Addiction” a Mental Disorder?. Psychiatry (Edgmont). 6 (2): 31—37. ISSN 1550-5952. PMC 2719452. PMID 19724746. Архів оригіналу за 24 січня 2019. Процитовано 16 грудня 2018.
  13. ↑ Is ADHD really a sleep problem? (PDF). www.ecnp.eu. Архів оригіналу (PDF) за 8 лютого 2018. Процитовано 12 грудня 2018.
  14. ↑ The History of Social Media: Social Networking Evolution!. History Cooperative (амер.). 16 червня 2015. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 12 грудня 2018.
  15. ↑ Young, Kimberley. Internet addiction: the emergence of a new clinical disorder (PDF). www.netaddiction.com. Архів оригіналу (PDF) за 24 жовтня 2018. Процитовано 12 грудня 2018.
  16. ↑ Modeling habitual and addictive smartphone behavior: The role of smartphone usage types, emotional intelligence, social stress, self-regulation, age, and gender. Computers in Human Behavior (англ.). 45: 411—420. 1 квітня 2015. doi:10.1016/j.chb.2014.12.039. ISSN 0747-5632. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 16 грудня 2018.
  17. ↑ Rucklidge, Julia. Gender differences in ADHD: implications for psychosocial treatments. www.tandfonline.com. doi:10.1586/14737175.8.4.643. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 11 грудня 2018.
  18. ↑ Swingle, Mari (14 червня 2016). i-Minds: How Cell Phones, Computers, Gaming, and Social Media are Changing our Brains, our Behavior, and the Evolution of our Species (англ.). New Society Publishers. ISBN 9780865718258. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 16 грудня 2018.
  19. ↑ Noggle, Chad A.; Santos, Edalmarys (2011), Synaptic Pruning, Encyclopedia of Child Behavior and Development (англ.), Springer, Boston, MA, с. 1464—1465, doi:10.1007/978-0-387-79061-9_2856, архів оригіналу за 15 грудня 2018, процитовано 12 грудня 2018
  20. ↑ SAGE Journals: Your gateway to world-class journal research. SAGE Journals (англ.). doi:10.1177/1073858415595005. Процитовано 12 грудня 2018.
  21. ↑ ADHD and the Edison Gene (англ.). 5 жовтня 2015. ISBN 9781620555064. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 16 грудня 2018.
  22. ↑ Sung, Jisun; Lee, Jungkwon; Noh, Hye-Mi; Park, Yong Soon; Ahn, Eun Ju. Associations between the Risk of Internet Addiction and Problem Behaviors among Korean Adolescents. Korean Journal of Family Medicine. 34 (2): 115—122. doi:10.4082/kjfm.2013.34.2.115. ISSN 2005-6443. PMC 3611099. PMID 23560210. Архів оригіналу за 1 травня 2022. Процитовано 16 грудня 2018.
  23. ↑ *Here's every word of Kanye West's bizarre meeting with President Trump. USA TODAY (англ.). Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 12 грудня 2018.
  24. ↑ Orchard v Medical Board of Australia (Review and Regulation) [2013] VCAT 1729. Victorian Civil and Administrative Tribunal. 17 жовтня 2013. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 12 грудня 2018.
  25. ↑ *Physicians, The Royal Australasian College of, The Royal Australasian College of Physicians, The Royal Australasian College of Physicians, архів оригіналу за 15 грудня 2018, процитовано 12 грудня 2018
  26. ↑ Groundbreaking study examines effects of screen time on kids. www.cbsnews.com (англ.). Архів оригіналу за 11 грудня 2018. Процитовано 13 грудня 2018.
  27. ↑ а б Helping Families Navigate the Digital World | On the Pulse. On the Pulse (амер.). 7 грудня 2018. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 13 грудня 2018.
  28. ↑ Miller, Daniel. The Anthropology of Social Media. Scientific American Blog Network (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 13 грудня 2018.
  29. ↑ Anthropology of Social Media: Why We Post. www.ucl.ac.uk. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 13 грудня 2018.
  30. ↑ Why we post. www.ucl.ac.uk (англ.). Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 13 грудня 2018.
  31. ↑ Kelly, Lynne (22 червня 2016). The Memory Code: The traditional Aboriginal memory technique that unlocks the secrets of Stonehenge, Easter Island and ancient monuments the world over (English) . Allen & Unwin. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 16 грудня 2018.
  32. ↑ William McInnes to Headline Goldfields Libraries Spring Program | Goldfields Library Corporation. www.ncgrl.vic.gov.au. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 13 грудня 2018.
  33. ↑ Pérez-Álvarez, Marino (9 червня 2017). The Four Causes of ADHD: Aristotle in the Classroom. Frontiers in Psychology. 8. doi:10.3389/fpsyg.2017.00928. ISSN 1664-1078. PMC 5465299. PMID 28649208.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  34. ↑ He, Qinghua; Turel, Ofir; Bechara, Antoine (23 березня 2017). Brain anatomy alterations associated with Social Networking Site (SNS) addiction. Scientific Reports. 7. doi:10.1038/srep45064. ISSN 2045-2322. PMC 5362930. PMID 28332625. Архів оригіналу за 15 березня 2019. Процитовано 16 грудня 2018.
  35. ↑ Cell Press: Cell Press. www.cell.com. Процитовано 13 грудня 2018.
  36. ↑ Marsch, Lisa A.; Crosier, Benjamin; DeLise, Timothy; Tomita, Naofumi; Hassanpour, Saeed (24 жовтня 2018). Identifying substance use risk based on deep neural networks and Instagram social media data. Neuropsychopharmacology (англ.): 1. doi:10.1038/s41386-018-0247-x. ISSN 1740-634X. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 16 грудня 2018.
  37. ↑ Stewart, Rob; McIntosh, Andrew M.; Maxwell, Margaret; Lee, William; John, Ann; Inkster, Becky; Ibrahim, Zina; Hafferty, Jonathan D.; Davis, Katrina A. S. (10 грудня 2018). How data science can advance mental health research. Nature Human Behaviour (англ.): 1. doi:10.1038/s41562-018-0470-9. ISSN 2397-3374. Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 16 грудня 2018.
  38. ↑ Shaham, Yavin; Epstein, David H.; Morales, Marisela; Heins, Conor; Golden, Sam A.; Hoots, Jennifer K.; Caprioli, Daniele; Zhang, Michelle; Venniro, Marco (November 2018). Volitional social interaction prevents drug addiction in rat models. Nature Neuroscience (англ.). 21 (11): 1520—1529. doi:10.1038/s41593-018-0246-6. ISSN 1546-1726. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 16 грудня 2018.
  39. ↑ MacBride, Katie. This 38-year-old study is still spreading bad ideas about addiction. The Outline (англ.). Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 13 грудня 2018.
  40. ↑ Petrie, B. F. Environment is not the most important variable in determining oral morphine consumption in Wistar rats. Psychological Reports. 78 (2): 391—400. doi:10.2466/pr0.1996.78.2.391. ISSN 0033-2941. PMID 9148292. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 16 грудня 2018.
  41. ↑ Mental health | Society | The Guardian. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 16 грудня 2018. Процитовано 13 грудня 2018.
  42. ↑ The Rosalynn Carter Fellowships for Mental Health Journalism. www.cartercenter.org. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 13 грудня 2018.
  43. ↑ Hooked on Social Media? Help From Adults with ADHD (амер.). Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 13 грудня 2018.
  44. ↑ Ceres, Pia (25 вересня 2018). How to Use Apple’s Screen Time Controls on iOS 12. Wired. ISSN 1059-1028. Архів оригіналу за 17 грудня 2018. Процитовано 13 грудня 2018.
  45. ↑ Phone addiction: Apple, Google, YouTube screen management tools. www.news.com.au. Архів оригіналу за 12 грудня 2018. Процитовано 13 грудня 2018.
  46. ↑ 1973-, Cammell, Paul,. Reinterpreting the borderline : Heidegger and the psychoanalytic understanding of borderline personality disorder. Lanham. ISBN 9781442252844. OCLC 950445091.
  47. ↑ Potkins, Meghan; July 26, Calgary Herald Updated:; 2018 (27 липня 2018). Nenshi pitches $25M fund to combat mental health issues | Calgary Herald (англ.). Архів оригіналу за 5 грудня 2018. Процитовано 13 грудня 2018.
  48. ↑ European Network Adult ADHD 2018 – 14th CADDRA ADHD Research Day and Conference, Calgary. www.eunetworkadultadhd.com. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 13 грудня 2018.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Залежність_від_соціальних_мереж&oldid=38332589