Закордонна група Української комуністичної партії
Закордонна група українських комуністів (Закордонна група Української комуністичної партії) — політична організація, створена у березні 1920 р. у Відні В. Винниченком.
Історична довідка ред.
Ця група об’єднувала на засадах українського націонал-комунізму кілька десятків колишніх членів Закордонної групи Української соціал–демократичної робітничої партії. Встановлено, що до націонал-комуністичної доктрини наблизилася Закордонна група українських комуністів, утворена 9-14 вересня 1919 р. на закордонній конференції УСДРП у Відні. Передусім це відбулося під впливом В. Винниченка, який на кінець 1919 р. еволюціонував до націонал-комунізму.Організаційно й ідеологічно група діяла цілком самостійно від Української комуністичної партії (УКП), хоча постійно декларувала свою приналежність до неї.
Головна мета — створити в Україні потужну національно-комуністичну партію, альтернативну більшовицькій, і з її допомогою — самостійну радянську соціалістичну державу. Організатор і керівник — В. Винниченко, провідні члени — В. Левинський, Г. Паламар, В. Мазуренко, Г. Піддубний. Осередки організації знаходилися в Празі (Чехословаччина), Берліні (Німеччина), була також спроба створити їх у Канаді.
Друкований орган — щотижнева газета «Нова доба» (виходила у Відні). Група активно вела видавничу роботу (близько 30 книг).
Керівництво УКП від листопада 1920 р. (після короткочасного перебування в УСРР В. Винниченка) всіляко намагалося відмежуватися від Закордонної групи Української комуністичної партії, звинувачуючи її в контрреволюційності, націоналізмі та некомуністичності. Причини цього полягали в різкій публічній критиці з боку Закордонної групи політики РКП(б)–КП(б)У щодо українського питання, цькуванні останніми УКП, а також прагненні групи сконсолідувати всю соціалістичну українську еміграцію в єдиний фронт.
1921 року від Закордонної групи відійшли деякі її члени (В. Мазуренко, З. Висоцький, Г. Піддубний та ін.), дехто з них невдовзі увійшов до УКП. У жовтні 1921 року Група самоліквідувалася.
Див. також ред.
Джерела та література ред.
- Винниченко В. Одвертий лист. «Комуніст», К., 1921, 14 лип.
- До питання становлення націонал-комуністичних поглядів В. Винниченка // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – К., 2006. – № 5. – С. 76-79.
- Зародження українського націонал-комунізму в КП(б)У на прикладі діяльності групи “федералістів” (1919-1920 рр.) // Українознавство. – К., 2006. – Ч. 4 (21). – С. 277-281.
- Заява. «Нова Доба» (Відень), 1921, 22 жовт.
- Огієнко Віталій. націонал-комунізм у добу Української революції [1][недоступне посилання з липня 2019]
- Юренко О. Націонал–комунізм український. В кн.: Мала енциклопедія етнодержавознавства. К., 1996 [2] [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.].
- Юренко О. Закордонна група української комуністичної партії [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.