Вікіпедія

Задзвени із глибини…

вірш Генріха Гейне 1830 року

«Задзвени із глибини…» (нім. «Leise zieht durch mein Gemüth…») — вірш  Генріха Гейне, написаний у 1830 році. Входить до циклу «Нова весна», створеного на прохання композитора  Альберта  Метфесселя. Вперше опублікований у 1831 році в другому виданні другого тому «Подорожніх картин», друкувався в періодичних виданнях і в збірках «Салон» (т. 2, 1835) та  «Нові вірші» (1844).

Задзвени із глибини…
Leise zieht durch mein Gemüth
Форма вірш[d]
Напрям романтизм
Автор Генріх Гейне
Мова німецька
Написано 1830
Опубліковано 1831
Переклад Леонід Первомайський, Пантелеймон Куліш, Дмитро Загул
Цикл Нова весна
Q:  Цей твір у Вікіцитатах

Декілька разів перекладався українською мовою — як окремий текст чи у складі поетичного циклу.

Історія створення ред.

Ця поетична мініатюра була створена в листопаді 1830 року, в період важливого для Гейне рішення залишити батьківщину і оселитися в Парижі.[1] Поезія є шостим віршем циклу «Нова весна», частиною його експозиції, що вибудовується як історія від зародження кохання в живому серці поета до присутності кохання в кожному із проявів природи, і далі — до складності почуття, яке несе і насолоду і страждання.[2] Поет звертається до мелодики і ритміки народної пісні, зберігаючи романтичний колорит, і створює задушевне, просте вітання весні і очікуванню кохання, яке читач вгадує завдяки використаному поетом звичному для романтиків символу — троянді.

Переклади українською ред.

Перший переклад тексту українською належить Пантелеймону Кулішу, який переклав «Leise zieht durch mein Gemüth» у складі 18 поезій циклу «Нова весна» для збірки власних переспівів «Позичена кобза»[3].

Наступними перекладачами були Д. Загул і В. Кобилянський, які у 1917 р. взялись за переклади творів Г. Гейне на замовлення видавництва «Серп і молот», що планувало вперше в історії випустити всю літературну спадщину німецького поета українською мовою. Однак через смерть В.Кобилянського у 1919 році спільна праця була припинена.

У 30-х роках Д. Загул зробив нові переклади «Нової весни» для п'ятитомного видання творів Г.Гейне, бо вважав свої попередні переклади слабшими технічно і надто далекими від оригіналів. Своє бачення специфіки тексту редактор пояснив так:[4]

  Крім Куліша, до наших часів укр. перекладачі не брались систематично перекладати "Нову весну" бо ці вірші за нашої тодішньої перекладної техніки ставляли перед ними чималі труднощі; своїм точним розміром та економією вислову вони не давали простору для вільного розквічування ориґіналу зайвими словами та звичними для тодішнього етапу українського віршування ритмічними ходами.  

Останній переклад вірша виконаний Л. Первомайським для 4-томного видання творів 1972—1974 років.

Тексти ред.

Оригінал і переклади
Оригінал німцькою Переклад П.Куліша Переклад Д.Загула Переклад Л.Первомайського
Leise zieht durch mein Gemüt Стиха  серце  підмиває Кожну мить в душі бринить Задзвени із глибини
Leise zieht durch mein Gemüt

Liebliches Geläute.

Klinge, kleines Frülingslied,

Kling hinaus ins Weite.

Zieh hinaus, bis an das Haus,

Wo die Veilchen sprießen.

Wenn du eine Rose schaust,

Sag, ich lass’ sie grüßen.

Стиха  серце  підмиває

Весняне  співаннє.

Задзвони, моя  веснянко,

Про  любов-коханнє.

Полини, де  між  квітками

Квітка  найпишніша,

Привітай  її  від  мене,

Пісне  моя  віща!

Кожну мить в душі бринить

Пісенька весняна;

Полети в широкий світ,

Пісенько кохана!

В світі тім ти знайдеш дім

В зелені розквітлій;

Як троянду вгледиш в нім,

Передай привіт мій

Задзвени із глибини

Тихої печалі,

Мила пісенька весни, —

Линь все далі й далі!

Линь, дзвени, знайди той дім,

В квітах сад зелений,

І троянду перед ним

Привітай від мене.

Музика ред.

Цей вірш Гейне став дуже популярним завдяки німецькому композитору Феліксу Мендельсону, який створив для нього мелодію в 1834 році і назвав її «Весняне привітання» (Frühlingsgruß)[5]. В 1840 році текст пісні на слова Гейне був доповнений третьою та четвертою строфою відомим німецьким поетом — піснярем Гофманом фон Фаллерслебеном і в такому вигляді він часто входить у збірки пісень для змішаного або дитячого хору.[6]

Поетичне відлуння у творчості Івана Франка ред.

Мотив весни і ритміка цього твору(чотиристопний хорей, перехресне чоловіче і жіноче римування), а також піднесеність настрою, пісенність перегукуються із останньою строфою поезії «Vivere memento! (Веснянка)» І. Франка (1834):

  Всюди чую любий глас,

Клик життя могучий...

Весно, вітре, люблю вас,

Гори, ріки, тучі!

 

Проте Франко не обмежується суб'єктивною пейзажністю Г.Гейне, а розвиває нову філософську ідею необхідності боротьби і революційних змін.[7]

Примітки ред.

  1. ↑ REICH-RANICKI, MARCEL (13.12.2013). „Leise zieht durch mein Gemüt“ von Heinrich Heine. https://www.faz.net/ (німецькою) . FRANKFURTER ANTHOLOGIE.
  2. ↑ Демиденко, А. Н. (2004). Лирика Генриха Гейне 30-х годов (російська) . (Doctoral dissertation) [Рос. гос. пед. ун-т им. АИ Герцена]).
  3. ↑ Куліш, Пантелеймон (1897). Позичена кобза : переспіви чужомовних співів / переспівував П. О. Куліш (українською) . Женева. с. 120.
  4. ↑ Гайне, Гайнріх (1930). Вибрані твори – Т. 1 : Книга пісень ; Нові поезії ; пер., редаг. і пояснив Д. Загул ; вступ. статті М. Барана і Б. Якубського. – (українською) . Х., К.: ДВУ. с. 272.
  5. ↑ Melodie: Felix Mendelssohn Bartholdy (1809—1847), op. 19 Nr. 5, 1834 (Frühlingsgruß);
  6. ↑ Frühlingsgruß, Op. 19a, No. 5 (Felix Mendelssohn) — ChoralWiki. www.cpdl.org (укр.). Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 3 січня 2022.
  7. ↑ Басс І. І., Каспрук А. А. (1983). Іван Франко: життєвий і творчий шлях (українською) . Академія наук Української РСР ; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка.– К.: Наукова думка, 1983. – 455 с. -. с. 35—36.

Література ред.

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Задзвени із глибини…
  • Генріх Гейне .Вибрані твори в чотирьох томах. Том 1. Поезії. Переклад з німецької за редакцією Л.Первомайського та О.Дейча .- Київ, Дніпро ,1972– 430 ,
  • Гайне Г. Вибрані твори / Гайнріх Гайне. — Т. 1: Книга пісень ; Нові поезії ; пер., редаг. і пояснив Д. Загул ; вступ. статті М. Барана і Б. Якубського. — Х., К.: ДВУ, 1930. — 234
  • Позичена кобза: переспіви чужомовних співів / пересьпівував П. О. Куліш. — Женева: [б.в.], 1897. — 120 c.
  • Українське літературознавство. — Львів, 1976. — Вип. 27. — С. 30-36.
  • Marcel Reich-Ranicki in der Frankfurter Anthologie: «Leise zieht durch mein Gemüt» von Heinrich Heine — Frankfurter Anthol09.12.2013 — Aktualisiert: 13.12.2013, 16:42 Uhr https://www.faz.net/-hob-7k91k
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Задзвени_із_глибини…&oldid=42158794