Відкрити головне меню

Загірняк Михайло Васильович

Загірняк Михайло Васильович
ZagirnyakMV.jpg
Народився 25 вересня 1947(1947-09-25) (72 роки)
Ворошиловград (Луганськ)[1]
Місце проживання Кременчук, Україна
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Діяльність альпініст
Alma mater Луганський машинобудівний інститут
Сфера інтересів Електромеханіка, Менеджмент освіти
Заклад Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського
Вчене звання Професор
Науковий ступінь Доктор технічних наук,
дійсний член (академік) Національної академії педагогічних наук України
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Винахідник СРСР Нагрудний знак "Орден князя Ярослава Мудрого V ст." Відмінник освіти України
Нагрудний знак «За наукові досягнення»
Заслужений діяч науки і техніки України Державна премія України в галузі науки і техніки
Державна премія України в галузі освіти
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Верховної Ради України Знак "Почесний громадянин міста Кременчука"
Знак "Майстер спорту СРСР"
Заслужений тренер України
Національний суддя зі спорту
Жетон «Рятувальний загін»

Загірняк Михайло Васильович (25 вересня 1947) — український учений у галузях електромеханіки і менеджменту освіти, дійсний член (академік) Національної академії педагогічних наук України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат Державної премії України в галузі освіти. Ректор Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського[2].

БіографіяРедагувати

Закінчив з відзнакою Луганський машинобудівний інститут (1970). Працював інженером на Луганському тепловозобудівному заводі. Служив в армії. З 1971 по 2002 роки обіймав посади наукового співробітника, старшого викладача, доцента, завідувача кафедри, проректора Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля. Як переможець конкурсів на довгострокові державні гранти США за програмами IREX (електротехніка — 1983-84), Fulbright (менеджмент освіти — 1997-98), працював в університетах Кентуккі та Техасу. У листопаді 2002 року обраний ректором Кременчуцького університету та очолює його і нині[3].

ПублікаціїРедагувати

Автор більше ніж 600 наукових праць[4], серед яких 13 монографій, дев'ять брошур, сім підручників і 12 навчальних посібників з грифом Міністерства освіти і науки України, понад 70 авторських свідоцтв та патентів на винаходи. Більш ніж 100 праць надруковано у виданнях, які входять до кожної з міжнародних наукометричних баз даних «ISI Web of Knowledge»[5] і «Scopus»[6].

Професійна та суспільна діяльністьРедагувати

Член Президії Національної академії педагогічних наук України (2017)[7]. Керівник наукових проектів у рамках Програми науково-технічного співробітництва між Україною та Словенією (20032004, 2007—2008). Головний редактор чотирьох[8][9][10][11] і член редакційних колегій чотирьох вітчизняних видань[12][13][14][15], член редакційних колегій чотирьох закордонних видань[16][17][18][19]. Голова спеціалізованої вченої ради з присудження докторських і кандидатських ступенів у КрНУ[20]. Член Наукової Ради МОН України (2015)[21]. Член Ради Північно-Східного наукового центру НАН і МОН України (2015). Керівник семінару «Електромагнітні та електромеханічні процеси в електричних машинах і апаратах» Наукової ради НАН України з комплексної проблеми «Наукові основи електроенергетики»[22]. Член Академічної ради Вищої школи європейських і регіональних студій (Чешське Будійовіце, Чехія[23]). Радник голови Рахункової палати України (2002—2011). Читав лекції в університеті Марібору, Словенія (2012, 2015, 2018). Дійсний член чотирьох міжнародних та українських громадських академій і трьох міжнародних професійних співтовариств. Голова і член почесних, програмних і технічних комітетів численних міжнародних і національних конференцій і симпозіумів (Польща, Бельгія, Італія, Словенія).

Спортивна діяльністьРедагувати

Віце-президент Федерації альпінізму і скелелазіння України[24], майстер спорту СРСР (1984), заслужений тренер України (2011), інструктор-методист першої категорії (1987), суддя зі спорту національної категорії (альпінізм, 2004), суддя міжнародної категорії Євро-Азіатської асоціації альпінізму (№ 16, 2019); жетон «Рятувальний загін» (№ 3002) [25]. Здійснив понад 200 сходжень, з яких більше ніж 60 у великих горах — по маршрутах вищих п'ятої та шостої категорій складності (11 першосходжень і першопроходжень). Учасник п'яти Гімалайських експедицій. Неодноразовий чемпіон і призер чемпіонатів України та СНД з альпінізму[3]. Кавалер альпіністського ордена "Едельвейс" II ступеня (2008).

Наукові й почесні звання та нагородиРедагувати

Верховної Ради України (2010),[35]
Кабінету Міністрів України (2005),
Рахункової палати України (2010),
Міністерства освіти і науки України (2003),
Національної академії наук України (2013, 2018),
Центрального комітету Профспілки працівників освіти і науки України (2007, 2012);
  • знак «Винахідник СРСР» (1988);
  • знаки:
Міністерства освіти і науки України «Відмінник освіти України» (1996),«За наукові досягнення» (2007),
Академії педагогічних наук України «Ушинський К. Д.» (2007),
Федерації альпінізму України «Первовосходитель» (2005);
  • Почесна відзнака комітету з фізичного виховання та спорту МОН України (2008);
  • диплом третього ступеня ВДНГ УРСР (1981);
  • медалі:
Асоціації рятувальних формувань Російської Федерації «За выдающиеся восхождения» (2004),
Національної академії педагогічних наук України «Григорій Сковорода» (2012), «Володимир Мономах» (2017),[36]
Вищої школи європейських і регіональних студій у Чешських Будійовіцях «За заслуги перед Вищою школою європейських і регіональних студій» (2013),
«За вірність Вищій школі європейських і регіональних студій» (2015).
  • дійсний член:
міжнародного (США) інституту електриків і електронників (IEEE Senior member)[37],
Польського товариства застосування електромагнетизму (1993)[38],
Міжнародної академії інформатизації (1996)[39],
Транспортної академії України (1997)[40],
Підйомно-транспортної академії наук України (1998),
Міжнародної академії науки і практики організації виробництва (2005)[41].

ПриміткиРедагувати

  1. http://www.logos.biz.ua/proj/dalivci/048.pdf. [недоступне посилання з липень 2019]
  2. Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського. [недоступне посилання з липень 2019]
  3. а б Енциклопедія сучасної України
  4. Google Scholar
  5. Web of Science(англ.)
  6. Scopus Архівовано 6 вересня 2019 у Wayback Machine.(англ.)
  7. Члени Президії Національної академії педагогічних наук України
  8. Вісник Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського (Україна). Склад редакційної ради
  9. Науковий журнал «Екологічна безпека» (Україна). Склад редакційної ради
  10. Науково-виробничий журнал «Електромеханічні і енергозберігаючі системи» (Україна). Склад редакційної ради. Архів оригіналу за 5 серпень 2016. Процитовано 8 серпень 2016. 
  11. Науково-виробничий журнал «Сучасні ресурсоенергозберігаючі технології гірничого виробництва» (Україна). Склад редакційної ради. Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 8 серпня 2016. 
  12. Науково-прикладний журнал"Технічна електродинаміка" (Україна). Міжнародна редакційна рада
  13. Журнал «Електротехніка і Електромеханіка» (Україна). Міжнародна редакційна рада
  14. Журнал «Computational Problems of Electrical Engineering» (Україна). Редакцiйний комітет
  15. Науково-технічний журнал «Електротехнічні та комп'ютерні системи» (Україна). Редакцiйна колегiя. Архів оригіналу за 21 серпень 2016. Процитовано 8 серпень 2016. 
  16. Журнал «Известия вузов. Электромеханика» (Росія). Редколлегия(рос.)
  17. Научно-образовательный и прикладной журнал «Известия вузов. Северо-Кавказский регион. Технические науки» (Росія). Редколлегия(рос.)
  18. Journal of Energy Technology (Словенія) Архівовано 29 липень 2016 у Wayback Machine.(словен.)
  19. Acta Technica Jaurinensis (Угорщина)(угор.)
  20. Спеціалізована вчена рада з присудження докторських і кандидатських ступенів
  21. Наказ Міністерства освіти і науки України від від 29.10.2015 № 1123 «Про визнання таким, що втратив чинність додаток 1 та внесення змін у додаток 3 наказу Міністерства освіти і науки України від 11.12.2014 № 1460». Архів оригіналу за 13.08.2016. Процитовано 12.08.2016. 
  22. Роботи семінарів наукової ради з проблеми «Наукові основи електроенергетики»
  23. Член Академічної ради Вищої школи регіональних студій (Чехія)[недоступне посилання з липень 2019](чес.)
  24. Федерація альпінізму і скелелазіння України. 
  25. Рятувальний загін альпіністів СРСРрос. 
  26. Указ Президента України від 25 березня 1997 року № 270/1997 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/270/97 «Про присвоєння почесних звань України працівникам освіти»]
  27. Дійсні члени НАПН України. naps.gov.ua. Процитовано 2016-11-15. 
  28. Указ Президента України від 19 травня 2018 року № 135/2018 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня науки»
  29. Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 367/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  30. Указ Президента України від 9 жовтня 2001 року № 942/2001 «Про відзначення державними нагородами України »
  31. Указ Президента України від 23 серпня 2007 року № 715/2007 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»
  32. Указ Президента України від 11 жовтня 2016 року № 440/2016 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2015 року»
  33. Указ Президента України від 4 жовтня 2018 року № 301/2018 «Про присудження Державних премій України в галузі освіти 2018 року»
  34. Рішення Кременчуцької міської ради від 27 вересня 2016 «Про присвоєння звання „Почесний громадянин міста Кременчука“»
  35. Полтавська обласна рада «Про нагородження Почесною грамотою Верховної Ради України»
  36. Медаль НАПН України «Володимир Мономах»
  37. Institute of Electrical and Electronics Engineers, IEEE. Senior Member 2013. http://www.ieee.org/ (eng). 
  38. Члени Польського товариства застосування електромагнетизму Архівовано 26 серпень 2016 у Wayback Machine.(пол.)
  39. Міжнародна академія інформатизації. Архів оригіналу за 2 серпня 2016. Процитовано 8 серпня 2016. 
  40. Транспортна академія України
  41. Міжнародна академія науки і практики організації виробництва

ДжерелаРедагувати