Загальна система преференцій

Загáльна систéма преферéнцій — система митних пільг, які надаються розвинутими країнами тим державам, що розвиваються. Ці пільги полягають у зниженні митних зборів на готові вироби з країн, що розвиваються, або в повному їх скасуванні.[1] Розвинені країни не повинні вимагати у відповідь будь-яких поступок для своїх товарів на ринках таких країн, що розвиваються.[2]

Різновидом преференційної системи є прикордонна торгівля як вид міжнародного товарообміну між підприємствами та організаціями, що розташовані в прикордонних районах сусідніх країн.[2]

ІсторіяРедагувати

Пільги, які полягали у зниженні мита на продукцію країн, що розвиваються, були вперше регламентовані Конференцією ООН з торгівлі та розвитку під час сесії у 1964 році, що пройшла в Індії (Нью-Делі). Наступного року Радянський Союз скасував усі обмеження щодо імпорту товарів з країн, що розвиваються. Загальну ж систему преференцій, що полягала у зниженні мита на готові товари, розвинені країни почали застосовувати, починаючи з 1971 року. Україна приєдналася до цієї системи в 1994 році.[2]

Система преференцій ЄСРедагувати

Генералізована система преференцій ЄС — це система тарифних преференцій ЄС відносно імпорту товарів походженням з найменш розвинених країн та країн, що розвиваються.[3]

Система преференцій СШАРедагувати

Генералізована система преференцій США — це програма, що сприяє економічному зростанню у країнах, що розвиваються, шляхом надання безмитного ввезення на ринок США продукції, імпортованої з визначених країн-бенефіціарів, що розвиваються.[4]

ПриміткиРедагувати

  1. Загальна система преференцій // Економічний словник
  2. а б в Загальна система преференцій // Митна енциклопедія: У двох томах. Т.1 / Редкол.: І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін. — Хмельницький: ПП Мельник А. А., 2013. — С. 272
  3. Зона вільної торгівлі між Україною та ЄС: зміни у митних режимах сторін
  4. Генералізована система преференцій США