Завольський Іван Михайлович
Іван Михайлович Завольський (13 червня 1980, м. Ужгород — 25 червня 2023, Луганська область) — учасник російсько-української війни, що загинув в ході російського вторгнення в Україну в 2023 році.
| Іван Завольский Завольський Іван Михайлович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
13 червня 1980 м. Ужгород | |
| Смерть |
25 червня 2023 (43 роки) (загинув внаслідок артилерійського обстрілу в ході російського вторгнення в Україну) | |
| Поховання | м. Ужгород | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | «Танк» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2022—2023 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Десантні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Народився 13 червня 1980 в місті Ужгород. Закінчив місцеву школу № 12 міста Ужгород, після чого вступив в ПТУ № 6, де здобув освіту столяра. Тривалий час працював за кордоном та в рідному місті, постійно вдосконалював свої професійні навички, мав золоті руки. Був нащадком Фірцака-Кротона, найсильнішої людини ХХ століття. Пишався цим і сам мав спортивні досягнення та хорошу фізичну форму, здобув кандидата майстра спорту з важкої атлетики. 2 лютого 2002 року одружився з Завольською-Маркуш Діаною Павлівною 2 жовтня 1983 року народження. 2 квітня 2002 вперше став батьком доньки Анастасії. 9 серпня 2010 року життя подарувало йому ще одну донечку Валерію. 11 серпня 2017 року став вдівцем. Гідно виховував доньок та поставив їх на ноги. З початку повномасштабного вторгнення був волонтером та допомагав постраждалим. Але в один момент він чітко вирішив для себе, що більше не може дозволити собі бути просто спостерігачем, тому пішов боронити нашу державу. Був старшим стрільцем 4-го десантно-штурмового відділення військової частини А0281[1]
Загибель ред.
Загинув 25 червня 2023 року поблизу м. Креміна, Луганської області внаслідок артилерійського обстрілу, захищаючи Україну від російських окупантів. Похорон відбувся 4 липня в Ужгороді 7 вересня 2023 був посмертно нагороджений, як Почесний громадянин м. Ужгорода за особливу мужність, патріотизм, самовідданість Батьківщині та відвагу, виявлені під вас бойових дій з метою захисту державного суверенітету, територіальної цілісності України[2]
Нагороди ред.
- Орден «За мужність» ІІІ ступеня (10 листопада 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[3].
Примітки ред.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |